Обратившись к нам , вы можете смело рассчитывать на грамотную поддержку в таких вопросах, как:
— консультация по заключению кредитных договоров
— признание кредитных договоров недействительными
— оспаривание и отмена штрафных санкций, пени, процентов
— отсрочка выплаты задолженности по договору
— предотвращение взыскания с поручителя задолженности
— обжалование экспертной оценки заложенного имущества
Мы адвокаты по банковским делам (юристы по кредитам) знаем как Вам помочь в этой категории дел, поскольку у большинства заёмщиков и клиентов банков, во время кризиса возникают проблемы с погашением кредитов, например, валютных и ипотечных. Это вызывает споры с банками (коллекторами), и клиенту в этом случае поможет только адвокат по банковским делам.
Нами за годы практики, уже выработан алгоритм споров с ПриватБанком.
Поможем клиентам сохранить ставшее предметом залога имущество, добиться рассрочки или отсрочки выплат по кредиту. Благодаря своему опыту найдем нарушения закона в момент заключения или составления договоров в области банковских отношений. Это может служить основанием для признания недействительными договоров ипотеки, кредита, поручительства или залога.
Обращайтесь и не затягивайте процесс иначе это засосет Вас в долговую яму, мы знаем как помочь.
Ниже только малая часть выигранных судов с ПриватБанком. Как видите, решений судов в которых ПриватБанк проиграл суд достаточно много. Позвоните или напишите нам, и мы поможем вам выиграть суд с ПриватБанком. На нашем счету очень много выигранных судов.
Внимательно прочитайте, какие суд приводит аргументы для отказа ПриватБанку в удовлетворении иска, и вы поймете, что выиграть суд у ПриватБанка не так уж и тяжело.
Мы адвокаты, которые специализируются конкретно на судебных спорах с ПриватБанком.
ВНИМАТЕЛЬНО ПРОЧИТАЙТЕ СЛЕДУЮЩИЙ БЛОК !!!
Если ПриватБанк подал на вас в суд, вам нужно защищаться, иначе суд полностью удовлетворит ту сумму, которую от вас требует Приват в суде. Самое главное, нужно как можно быстрее (пока суд не принял решение) написать и подать в суд свои возражения на иск (этот документ называется отзыв на иск). Стоимость написания у нас возражений (отзыва) на иск составляет – 3 000 (три тысячи) грн. У нас выработан четкий алгоритм законодательных обоснований, которыми мы отстаиваем права каждого клиента при написании отзыва на иск. Мы постоянно отслеживаем самую свежую судебную практику Верховного суда касательно судебных споров по кредитным картам ПриватБанка. Естественно, что положительный результат рассмотрения судебного спора в суде вам не сможет гарантировать ни один адвокат, но наша помощь по написанию отзыва на иск дает вам шанс полностью выиграть суд или значительно уменьшить в суде сумму долга отменив пеню и штрафы. Мы многим помогли выиграть суд с ПриватБанком. Итак, если у вас слушается в суде иск ПриватБанка о взыскании с вас долга по кредитной карте, или если суд уже вынес судебное решение и вам необходимо его оспорить, звоните нам. Если не уверенны что делать, в правом нижнем углу сайта находится форма онлайн общения с нами. Через нее вы можете задать любой вопрос онлайн прямо сейчас. Стоимость наших услуг: Написание отзыва на иск – 3000 грн., если нужно оспорить решение суда – 3000 грн. за написание апелляционной жалобы, если нужно пересмотреть заочное решение суда – 3000 грн. за написание заявления о пересмотре судебного решения. Все документы можно оформить удаленно, без посещения вами нашего офиса. Все что нам нужно для подготовки документов, это копия иска ПриватБанка. Зачастую клиенты просто присылают нам на email сканированную копию иска, оплачивают наши услуги на банковскую карту, в ответ мы готовим необходимые документы и присылаем обратно на электронную почту клиенту с инструкциями, что дальше делать и что куда подавать. Клиенту остается только распечатать полученный документ, подписаться и отправить письмом (через «Укрпочту») на суд. Даже если у вас нет копии иска от ПриватБанка, мы все равно сможем вам помочь, достаточно нам отослать ваше ФИО, идентификационный код и адрес прописки, все остальное мы вытащим с электронного реестра судебных решений. С нашей помощью у вас намного больше шансов выиграть суд с ПриватБанком чем без нее.
Также, для клиентов, которые не платят по кредитной карте ПриватБанка больше года, мы предоставляем услуги по списанию кредитной задолженности при условии оплаты тройного тела. Эти услуги для каждого клиента индивидуальны. Мы можем помочь списать (заставить банк простить) до 80% от суммы вашего долга. Но вам нужно будет заплатить единым платежом в кассу ПриватБанка сумму, не менее тройного тела по кредиту. Это очень выгодно, если, например, тело кредита составляет 2000 грн., а общий долг по карте, включая проценты и пеню, — 150000 грн. В таком случае, мы сможем уменьшить ваш долг приблизительно до 6000 грн.
Это все, что мы можем предложить клиентам ПриватБанка – либо помощь в судебном споре, либо списание долга.
Судебные решения где ПриватБанк проиграл суд.
Категорія справи №
274/1544/16-ц
: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 26.11.2018. Зареєстровано: 27.11.2018. Оприлюднено: 28.11.2018.
Дата набрання законної сили: 18.12.2018
Номер судового провадження: 2/0274/1092/18
______
Справа № 274/1544/16-ц
провадження № 2/0274/1092/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«15» листопада 2018 р. м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Замеги О.В., з участю секретаря Павлюк — Жук А.В., представника позивача — ОСОБА_1, представника відповідача — ОСОБА_2 розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позов до ОСОБА_3 у якому просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 березня 2008 року у розмірі 25551, 70 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 26 березня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків у строки встановлені договором не виконує, внаслідок чого станом на 31 січня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 25551, 70 грн., яка включає: 3910, 75 грн. — заборгованість за кредитом; 15176, 58 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4771, 43 грн. пеня; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1192, 94 грн. штраф (процентна складова).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини викладені у позовній заяві та пояснив, що відповідач після отримання кредиту умови кредитного договору № б/н від 26 березня 2008 року виконав частково, кредит погасив не повністю тому на даний час має перед банком заборгованість у розмірі 25551, 70 грн., з яких: 3910, 75 грн. — заборгованість за кредитом; 15176, 58 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4771, 43 грн. пеня; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1192, 94 грн. штраф (процентна складова). Крім того, представник позивача пояснив, що за умовами договору після відкриття карткового рахунку кредитний договір кожного року автоматично пролонговується. Картка являється лише ключем до карткового рахунку і має відповідний строк дії. Після відкриття вищевказаного карткового рахунку платіжна картка була випущена один раз і більше не поновлювалась. Одночасно представник позивача пояснює, що останні проплати за даним кредитним договором відповідачем були здійснені у жовтні, листопаді 2018 року в розмірі 1000 грн., 2000 грн.. Не виклює, що ці кошти були стягнуті з відповідача, тобто проплати не були здійснені відповідачем особисто.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив, що у 2016 році судом було винесене рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 березня 2008 року. В той час коли відповідач перебував в зоні АТО на підставі виконавчих листів у 2018 році у військовій частині із його заробітної плати почалися відрахування коштів за вказаним кредитним договором. Таким чином ОСОБА_3 дізнався про наявність у нього заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк». Не погоджуючись з тим, що він має перед банком заборгованість за кредитом відповідач подав до суду заяву про перегляд заочного рішення. Крім того, представник відповідача вказує, що згідно розрахунку заборгованості остання проплата за кредитним договором № б/н від 23 березня 2008 року ОСОБА_3 була здійснена 18 жовтня 2008 року, з цих підстав він просить застосувати строк позовної давності і відмовити позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 26 березня 2008 року ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали договір, за яким відповідач отримав кредит у виді встановленого ліміту на платіжну картку у розмірі 16000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом за період з 11 березня 2008 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 22, 80 % на рік, за період 01 січня 2013 року по 31 січня 2016 року 30, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки до березня 2012 року(а.с. 75).
Договір складає анкета-заява ОСОБА_3, Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи банку(а.с. 9, 10-15).
Відповідно до статей 1049,1050,1054 Цивільного кодексу України( далі ЦК України),за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525,526 ЦК України,зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.
З розрахунку заборгованості(а.с. 6-8) вбачається, що відповідач не вносив у встановленому договором розмірі кошти на погашення боргу по кредиту, станом на 31 березня 2016 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 25551 гривня 70 копійок, що складається з наступного: 3910, 75 грн.заборгованість за кредитом; 15176, 58грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4771, 43 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн.штраф (фіксована частина); 1192, 94 грн. штраф (процентна складова).
Відповідно достатті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно достатті 253 Цивільного кодексу України,перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 Цивільного кодексу України).
За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п’ятастатті 261 Цивільного кодексу України).
Вбачається, що позивачем дану позовну заяву подано 25 лютого 2016 року, клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлено(а.с. 4).
Доказів того, що сторонами укладалась угода щодо збільшення, передбаченого законом строку позовної давності, матеріали справи не містять.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 24 вересня 2014 року по справі № 6-103цс14; від 12 листопада 2014 року по справі № 6-167цс14; від 1 жовтня 2014 року по справі № 6-134цс14) у разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких, відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Наведений позивачем розрахунок не містить даних про те, що кредит отримувався частинами.
Останній платіж відповідачем здійснено 18 вересня 2008 року(а.с. 6 зворот), а позов подано 25 лютого 2016 року. Тобто загальний строк позовної давності закінчився 18 вересня 2011 року. Відповідач просить відмовити у позові за спливом позовної давності.
Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. .257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Як встановлено судом, ОСОБА_3, згідно кредитного договору № б/н від 26 березня 2008 року отримав картку за номером: 5457082982207305 термін дії якої до березня 2012 року(а.с. 75).
Таким чином, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У зв’язку з цим згідностатті 141 ЦПК України,не підлягають й стягненню з відповідача всі витрати по справі.
Керуючись статтями 7-10, 13, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, —
в и р і ш и в :
В задоволенні позову Публічному акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк»відмовити у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Учасник справи, якому повне рішення або не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299, знаходиться за адресою: п/і 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт: серія ВМ номер 196022, виданий 31 травня 1996 року Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області.
Головуючий: О.В.Замега
Категорія справи №
546/1176/17
: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 15.05.2018. Зареєстровано: 16.05.2018. Оприлюднено: 18.05.2018.
Дата набрання законної сили: 31.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
________
Справа № 546/1176/17
Провадження № 2/546/156/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2018 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді — Горулька О.М.
при секретарі — Гудзенко С.В.,
розглянувши у порядку заочного розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
позивач — ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом, в якому просить стягти з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором без номера від 06 липня 2007 року у загальному розмірі 11558,63 грн., у тому числі:
-заборгованість за процентами за користування кредитом 7928,12 грн.,
заборгованість з пені 4492,89 грн.
штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та процентна складова 526,50 грн.,
а також судові витрати, повязані зі сплатою судового збору, посилаючись при цьому на те, що відповідачка неналежним чином виконує свої зобовязання за вказаним вище кредитним договором.
У позовній заяві також зазначено, що 06.07.2007 року відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою без номера, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У судове засідання представник позивача не зявився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримав, просить його задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, хоча належним чином була повідомленою про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причину своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.
За таких обставин суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує.
Із матеріалів справи вбачається наступне:
06 липня 2007 року відповідачкою ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (тепер — Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») було подано заяву позичальника № PLXRRX09540599 (далі Заява) (а.с. 10) про надання їй кредитних послуг.
Згідно цієї Заяви банк зобовязався надати відповідачці строковий кредит у сумі 604,80 грн. на строк 12 місяців з 06.07.2007 року по 06.07.2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% місячних на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 8,16 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 100,8 грн. шляхом перерахування в день надання кредиту кредитних коштів в сумі 504 грн. на поточний рахунок в ОСОБА_2 з призначенням «перерахування коштів згідно з рахунком-фактурою № V015000190 від 06.07.2007 року та перерахування коштів в сумі 100,80 грн. на поточний рахунок в Приват-Банк з призначенням «сплата одноразової винагороди за надання фінансового інструменту за кредитним договором № PLXRRX09540599».
Зазначене свідчить, що цей кредит було надано відповідачці для придбання певного товару.
Цим же документом передбачено порядок погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в період з 20 по 27 число кожного місяця згідно даної Заяви та Умов та правил надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (СТАНДАРТ).
Заява також містить узгоджене сторонами посилання на те, що згідно п. 4.2 Умов при порушенні позичальником зобовязань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 11,83 % місячних, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
Заява підписана обома сторонами, що свідчить, що зазначені вище умови надання кредиту були узгоджені обома сторонами.
Позивачем до позовної заяви додано витяг з Умов та правил надання послуг в ПриватБанку, розроблених Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», діючий на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009 року, тобто, як мінімум, через два роки після укладення зазначеного у позовній заяві кредитного договору.
При цьому в зазначеному витягу взагалі відсутні обумовлені у зазначеній вище заяві позичальника пункти 2., 2.4, 2.5, 3.3, 4.2 Умов, які визначають умови надання банківських послуг.
Умови та правила надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (СТАНДАРТ), діючі на момент укладення договору № PLXRRX09540599 від 06.07.2007 року, позивачем суду не надані.
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором позивачем до позовної заяви додані розрахунки заборгованості відповідачки за кредитним договором без номера від 06.07.2007 року (а.с. 5-9).
При цьому стартова базова процентна ставка, за якою нараховувалися відсотки за користування кредитом, зазначена у розмірі 36%, що протирічить умовам, зазначеним в Заяві.
Крім того, суд зазначає, що у розрахунку заборгованості відповідачки за кредитом, наданому позивачем, протягом періоду з 06.07.2007 року по 21.09.2007 року включно вказано, що поточна заборгованість відсутня, а у подальшому суми поточної заборгованості та суми погашення за кредитом не співпадають із розміром наданого відповідачці кредиту згідно із наданою позивачем копією заяви позичальника.
За таких обставин суд находить, що надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та витяг з Умов та правил надання послуг в ПриватБанку не мають відношення до наданої позивачем копії Заяви позичальника № PLXRRX09540599.
Доказів на підтвердження факту укладення 06.07.2007 року кредитного договору без номера між позивачем та відповідачкою з наданням відповідачці кредиту у розмірі 8000 грн. суду не надано.
Надані позивачем докази також не містять жодних відомостей про дати та підстави зміни відсоткової ставки за кредитом, такі дані не зазначені і в самій позовній заяві.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз наданих суду доказів дає підстави стверджувати, що позивачем не доведено як факт укладення між ним та відповідачкою кредитного договору без номера від 06.07.2007 року, а відтак і розмір заборгованості відповідачки за цим договором.
З огляду на зазначене суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 263,265, 280-282 ЦПК України, суд ,-
В И Р І Ш И В :
у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти дній з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий
Категорія справи №
210/3260/16-ц
: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 16.04.2018. Зареєстровано: 17.04.2018. Оприлюднено: 19.04.2018.
Дата набрання законної сили: 26.09.2018 (частково)
Результат оскарження 26.09.2018 Апеляційний суд Дніпропетровської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено
________
Справа № 210/3260/16-ц
Провадження № 2/211/126/18
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12 квітня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді — Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання — Гулько А.С.,
представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) — Бродька А.І., представника відповідача ОСОБА_2 (представника позивача за зустрічним позовом),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про порушене право споживача фінансових послуг та відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»(далі — ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором вказавши, що 28 липня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № KRP0GA0000000094. Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 22658,72 євро на термін до 28.07.2023 р., а відповідач зобов’язувався погасити кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Однак відповідач ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов’язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків, станом на 07.06.2016 року сума заборгованості складає 107331,23 євро, а саме: 19985,39 євро. — заборгованість за кредитом; 20145,37 євро — заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5329,84 євро — заборгованість по комісії за користування кредитом; 61870,63 євро — пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Просить стягнути з відповідача суму 105820,10 євро (зменшивши у вимогах розмір пені до 60359,50 євро), що за курсом 28,35 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.06.2016 р. складає 2999999,84 грн., та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 23 січня 2017 року звернувся до суду з зустрічним позовом вказавши, що між ним та банком дійсно було укладено кредитний договір KRP0GA0000000094. В забезпечення виконання основного зобов’язання за договором в той же день був укладений іпотечний договір, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2005 р. Кредит надавався при курсі 6,95 грн. за 1 євро, 18400 євро за курсом 6,95 грн. складає 127880 грн. Однак, зазначивши в позові, що кредит банком йому надано 22658,72 євро не вказано, яким саме чином повинні були бути видані кошти та з чого саме складається ця сума. Тобто позивач не зазначив суті позовних вимог та не описав обставин справи. У позові вказано, що договором передбачено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді сплати відсотків за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Конкретний пункт не вказано, числове значення «подвійних відсотків» не вказано. Договором чітко встановлено порядок розрахунків у випадку невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, а також чітко встановлено поняття суми кредиту та заборгованості за кредитом. При порушенні боргового зобов’язання за кредитним договором банк нараховує пеню в розмірі 0,15% за кожен день прострочення на прострочену суму кредиту (заборгованість по кредиту), тобто на частину щомісячного платежу — заборгованість по кредиту, однак згідно ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Банком в додатках до позовної заяви подано копію заяви на отримання готівки, але фізичним особам таким чином готівка в іноземній валюті видана бути не може, видача готівки іноземної валюти здійснюється для фізичних осіб з їх поточних рахунків. Тому банком не надано належних та допустимих доказів щодо одержання позичальником коштів за кредитним договором саме у валюті євро. З наведених розрахунків неможливо визначити механізм нарахування сум пені та з’ясувати яким чином провадиться розрахунок заборгованості, яка за умовами договору провадиться протягом трьох років з моменту виникнення за кожен випадок порушення зобов’язання. Такі розрахунки не можуть вважатися доказами у розумінні ЦПК України. В категоричній формі банком вказано, що ним не було надано своєчасно грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та інших витрат. Протягом трьох місяців після укладення кредитного договору ним сумлінно виконувались грошові зобов’язання, у листопаді 2008 року через фінансові труднощі черговий платіж був прострочений на три дні, оплату було проведено 01.12.2008 р. в повному обсязі. Нажаль надалі виконувати взяті на себе кредитні зобов’язання згідно графіку погашення заборгованості через зменшення розміру заробітної плати, світову фінансову кризу, що призвела до значного підвищення курсу іноземної валюти не мав змоги. Ним було написано банку заяву про відстрочення платежу строком на 4 місяці, однак за таку відстрочку банк просив надати генеральну довіреність на іпотечну квартиру. Загалом ним було сплачено 1493,72 євро. Крім того, банк нарахував пеню не тільки всупереч умов договору, а і у валюті кредиту — євро, хоча законодавством передбачено обчислення та стягнення пені та штрафів лише у гривні. Серед додатків до позову представник банку ОСОБА_4 надає копію банківської ліцензії № 22 від 05.10.2011 р. на право здійснювати валютні операції. Кредит був наданий 28.07.2008 р., тому не має підтвердження надання банком фізичним особам кредитів в іноземній валюті. В кредитному договорі не зазначено, що ПАТ КБ «Приватбанк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій. 28.07.2008 р. така інформація споживачу не надавалась. Також до первинного позову додано витяг з статуту ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого банк приймає нормативні акти НБУ за основу своєї діяльності. Але при цьому при складанні договору банк навмисно порушив норми передбачені законодавством, зокрема постановами НБУ, щодо правил складання договорів кредитування та обов’язковості певних умов у такому договорі. Банк всупереч законодавству включив до договору наступні умови: п. 8.1. в частині винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів. В договорі немає чіткого пояснення плата за які саме послуги в понятті ЗУ «Про захист прав споживачів» нараховуються дані відсотки. Немає і роз’яснення згідно з якими тарифами у відсотковому вираженні плата має складати саме таку ставку. Не зазначено, що таке резервування ресурсів, на що направлена ця послуга і чому вона є обов’язковою при укладанні даного договору. Також не зазначено, що таке плата за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми кредиту, яка також видається у кредит і на яку протягом всього терміну кредитування провадиться нарахування щомісячних відсотків, що значно збільшує номінальну суму 552 євро, які погашаються в період з 28.08.2008 р. по 28.06.2010 року згідно з графіком погашення заборгованості. Банком в кредитному договорі повинно бути зазначено реальну відсоткову ставку за кредитом, яка завжди суттєво відрізняється від номінальної ставки. В договорі зазначено реальну ставку 19,3%, Однак при розрахунку вияснилось, що отримана ставка складає 22,3% річних, що значно перевищує вказану банком. У споживача немає можливості під час укладання договору перевірити надану банком інформацію,в тому числі і щодо реальної відсоткової ставки, тобто банк в даному випадку навмисно приховав справжні вартісні елементи кредиту, які могли вплинути на рішення при оформлення кредиту в іноземній валюті, адже у національній валюті відсоткова ставка мала приблизно такий самий розмір, як і реальна ставка у валюті євро, але не передбачала валютних ризиків. Пунктом 2.9. кредитного договору зазначено, що позичальник повинен на підставі наданих банком підтверджуючих документів відшкодувати витрати/збитки банку, які виникли у зв’язку з наданням бюро кредитних історій інформації про позичальника, при цьому банк повідомляє його про назву та адресу бюро, до якого передаватиме інформацію. Такого роду повідомлень від банку йому не надходило, в тексті самого договору немає відомостей щодо назви та адреси бюро кредитних історій, до якого передаватимуться або можуть бути передані відомості щодо його боргових зобов’язань. Законодавством передбачено обов’язкове страхування життя та майна при укладенні договору іпотечного кредитування. При цьому страхування, як послуга, споживачу надається оплатно, оплата здійснюється у національній валюті України — гривні. ПАТ КБ «Приватбанк» змушує позичальника проводити страхування як майна, яке надано в іпотеку, так і особисте страхування у спорідненій компанії СК ПАТ «Інгосстрах», при цьому страхування, яке проводиться у національній валюті, перераховується банком у євро та вноситься до суми кредиту, на яку провадиться нарахування відсотків за користування кредитом та винагороди за резервування ресурсів. З 28.09.2009 р. через блокування банком будь-яких платіжних операцій він не мав змоги оплачувати щорічні обов’язкові платежі страхування, адже їх банк також не приймав. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.05.2012 р., зміненого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.10.2012 р. звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу в рахунок погашення заборгованості по вказаному кредитному договору. Порушення банком по відношенню до його прав як споживача фінансових послуг носять систематичний характер, є недопустимими та постійно створюють стресові ситуації, адже намагання заволодіти його майном шляхом введення в оману щодо розміру збитків банку спричиняють негативні наслідки як психічного стану його та його сім’ї, так і порушують соціальне благополуччя родини в цілому. Очевидним є прямий зв’язок між поведінкою банку, порушенням його законних прав та інтересів та завданням моральної шкоди. Позов розміром майже в три мільйони гривень, який базується на відвертому обмані та суперечить нормам законодавства та умовам договору, викликає низку негативних наслідків таких як стрес, переживання. Можливість залишення родини без даху, в тому числі і малолітнього внука. Виникає стан постійної напруженості та невідомості перед майбутнім, тому просить стягнути з банку моральну шкоду.
Вважає, що жодні умови і правила банку не можуть слугувати підставою для нарахування безпідставних боргів, суперечити нормам законодавства, приниження честі та гідності людини, неврахування складної фінансової ситуації, що склалася не з вини позичальника, а на фоні всесвітньої економічної кризи. Намагання шахрайським способом заволодіти іпотечним майно шляхом обману позичальника, створення штучного боргу як підстави для звернення стягнення на іпотечне майно є недопустимим та суперечить законодавству, основам прийнятого ділового обороту, чесності, добросовісності та справедливості та просить суд відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за необґрунтованістю, визнати договір споживчого кредитування № KRP0GA0000000094 від 28.07.2008 р. недійсним, визнати іпотечний договір від 28.07.2008 р. припиненим, виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири АДРЕСА_1, стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» моральну шкоду в сумі 300 000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача (а.с. 86-102).
Ухвалою суду від 09 грудня 2016 року цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийняти до свого провадження та призначено справу до розгляду.
Ухвалою суду від 31 березня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору споживчого кредитування недійсним, іпотечного договору припиненим, виключення запису про обтяження квартири та стягнення моральної шкоди, та об’єднати в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з первісним позовом Пат КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Ухвалою суду від 19 серпня 2017 року за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 призначено у справі судову економічну експертизу. провадження по справі зупинено для проведення експертизи.
Ухвалою суду від 19 грудня 2017 року провадження у справі поновлено, оскільки 18.12.2017 року до суду надійшов лист директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 про повернення матеріалів цивільної справи без виконання.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовомБродько А.І. вимогу позову підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, зустрічний позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях. В обґрунтування зазначено, що до вимог зустрічного позову він просить застосувати строк позовної давності, з врахування рішення суду від 14.05.2012 р., яке набрало законної сили та в якому у відповідача не виникало питань щодо недійсності договорів та правильності нарахування боргу; щодо навмисного блокування рахунків для сплати кредиту, то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, законодавством передбачена процедура сплати боргу, якщо кредитор відмовляється прийняти виконання зобов’язання, відповідач же не скористався цією процедурою, бо банк не відмовлявся від прийняття виконання зобов’язань по кредитному договору. Відповідно до розрахунку боргу банк не резервував ресурси і не нараховував 4,08% на ресурси. Просив взяти до уваги долучену 05.05.2017 року до матеріалів справи інформацію про загальну вартість кредиту підписану позичальником. Просив взяти до уваги п.п. 2.1.3, 2.2.7, 8.1 кредитного договору, відповідно до яких якщо позичальник своєчасно сплачує страхові платежі за власний рахунок, то банк не застосовує ці пункти договору.
Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 первісний позов банку не визнала повністю з підстав, викладених у відповіді на відзив, які аналогічні підставам, викладеним у зустрічному позові, зустрічний підтримала з викладених в ньому підстав, наполягала на його задоволенні та на застосуванні до вимог первісного позову строку позовної давності, оскільки банком відповідно до п.п. 8.1.2 кредитного договору змінено строк виконання основного зобов’язання, тому банку мав право з 30.10.2009 року протягом п’яти років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позов подано лише у червні 2016 року.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний та зустрічний позови не підлягають задоволенню, виходячи з таких мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Судом встановлено, що 28 липня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № KRP0GA0000000094 (а.с. 12-14 — копія договору з додатком).
Згідно п. 8.1. договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов’язався надати ОСОБА_3 як позичальнику кредитні кошти на строк з 28.07.2008 р. по 28.07.2023 р. включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 22658,72 євро на наступні цілі: 19183,67 євро на споживчі цілі, з них 18400,00 євро на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 552,00 євро на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 135,38 євро — для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 96,29 євро — для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 3475,05 євро на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 7.2. даного договору. Період сплати вважати період з «24» по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 327,68 євро згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Однак відповідач ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов’язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків, що згідно наданого позивачем розрахунку станом на 07.06.2016 року складає 107331,23 євро (а.с. 4-7 — розрахунок), а саме: 19985,39 євро — заборгованість за кредитом; 20145,37 євро — заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5329,84 євро — заборгованість по комісії за користування кредитом; 61870,63 євро — пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.
Пунктом 8.1 кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості та п.п. 8.1.1. погодили, що позичальник зобов’язується повернути кредит згідно порядку та в строк, які вказані у п. 8.1 Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абз. 1 п. 8.1 даного договору.
При порушенні позичальником зобов’язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день пор строчки, але не менше 1 гривні (пункт 8.4 кредитного договору).
Підпунктом 8.1.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1 (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів — сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) — останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язання — це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
У відповіді на відзив представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.2 договору), так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів (пункт 4.4 договору).
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.
Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов’язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Згідно з підпунктом 8.1.2 кредитного договору, у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1 (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів — сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) — останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Пунктом 5.5. кредитного договору сторони погодили терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки — пені, штрафів за даним договором — тривалістю 5 років.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_3 здійснив 01.06.2009 року в розмірі 23,39 євро, а тому за визначенням підпункту 8.1.2 кредитного договору останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, тобто 30.06.2009 є строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) і саме з цього дня відраховується 5 років позовної давності.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Таким чином суд вважає, що у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов’язання (п. п. 8.1.2 договору), та що банк мав право з 30 червня 2009 року й протягом п’яти років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у липні 2016 року.
Після зміни строку виконання зобов’язання (30 червня 2009 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою п.п. 8.1.2 договору позичальник був зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 30 червня 2009 року не підлягали виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16, та в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 629/2942/15-ц.
Що стосується доводів представника позивача за первісним позовом Бродько А.І. про переривання строку позовної давності шляхом пред’явлення банком позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, то ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки 10 серпня 2010 року, що підтверджується рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року справа № 2-3039/2011, з моменту звернення суду з зазначеною вимогою до моменту звернення з вимогами про стягнення заборгованості минуло 5 років 11 місяців, тобто ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду за межами строку позовної давності, узгодженої сторонами п. 5.5. кредитного договору
Стосовно позовних вимог ОСОБА_3, заявлених ним в зустрічному позові, то представником позивача Бродько А.І. теж було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог зустрічного позову.
Так, як вбачається з наданих суду письмових доказів, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку 10 серпня 2010 року, рішення судом приймалося 14 травня 2012 року та згідно тексту рішення відповідач ОСОБА_3 був обізнаний з наявністю позову, більш того вказане рішення оскаржувалося ним в апеляційному порядку, що не заперечувалося сторонами.
Зустрічний позов пред’явлено ОСОБА_3 23 січня 2017 року, тобто за межами строку позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови ОСОБА_3 у зустрічному позові.
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України відшкодуванню позивачу за первісним позовом не підлягають, а оскільки позивач за зустрічним позовом положеннями ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 257, 264, 266, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, —
вирішив:
в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» — відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 16.04.2018.
Суддя Д.М.Ніколенко
Категорія справи №
916/2641/17
: не визначено.
Надіслано судом: 26.02.2018. Зареєстровано: 27.02.2018. Оприлюднено: 28.02.2018.
Результат оскарження 25.05.2018 Одеський апеляційний господарський суд: скасовано іншу ухвалу місцевого суду повністю та припинено провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено
____
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса:
______
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
«19» лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2641/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д, код ЄДРПОУ — 14360570)
До відповідача: Управління Служби безпеки України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, б. 43, код ЄДРПОУ — 20001645)
За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНКПП — НОМЕР_1).
про звільнення майна з-під арешту
Суддя Рога Н.В.
При секретарі судового засідання Лазуренко Є.С.
Представники сторін:
Від позивача: Туфекчі І.Ф.- довіреність № 6688-К-О від 19.05.2017р.
Від відповідача: Семенов Є.В.- довіреність № 65/25/4687нт від 30.11.2017р.
Від третьої особи: ОСОБА_1 — не з’явився.
Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк»), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області про звільнення з-під арешту, накладеного слідчим відділом Управління СБУ в Одеській області на підставі постанови №1669/2-41 від 02.06.2009р., майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( запис про обтяження №8767372 від 02.06.2009р.).
Ухвалою суду від 03.11.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1.
15 грудня 2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Ухвалою суду від 21.12.2017р. справу № 916/2641/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях по справі.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 в судове засідання, не з’явився про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень щодо позову суду не надав.
В ході підготовчого засідання судом оголошувалися відкладення та перерва, за згодою учасників справи , відповідно до положень ч.6 ст.183 ГПК України, розгляд справи по суті було розпочато у той самий день, коли було закінчено підготовче судове засідання.
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:
25 грудня 2007р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № КІСWGA00000141 (далі — Договір від 25.12.2007р.), згідно пункту 1.1 якого Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору.
Пунктом 1.3 Договору від 25.12.2007р. сторони передбачили, що забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за даним договором зазначено в п. 7.3 змінної частини договору, а також всі інші види іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов’язань за даним договором.
Сторони також домовилися, що у випадку оформлення кредиту під заставу житла п. 5.1 викладається у наступній редакції: „5.1 Даний договір у частині сплати страхових платежів, згідно п.п. 2.1.3, 2.2.7 — набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах — з моменту надання Позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє в обсязі виданих Позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором».
Відповідно до п. 7.3 Договору від 25.12.2007р. забезпеченням виконання Позичальником зобов’язань за даним договором виступає іпотека двокімнатної квартири в житловому будинку загальною площею 76,30 кв.м., житловою — 37,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов’язань за даним договором.
26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 «Іпотекодавець» та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки квартири, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 35.3 цього Договору, в забезпечення виконання зобов’язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов’язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
Відповідно до п.35.3 Договору в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Кредитним договором та зобов’язань за цим Договором, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира. Майно належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування , посвідченого другою білоцерківською держнотконторою 29.03.2002р. за реєстром №1-1527 та зареєстрованого в інвентар бюро 04.04.2002р. за №13130. Майно передається в іпотеку з невід’ємними приналежностями, що знаходяться в ньому. Предмет іпотеки зареєстрований в установленому законом порядку як окремий виділений в натурі об’єкт права власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Цільове призначення предмету іпотеки- житлова нерухомість.
Пунктом 2 Договору іпотеки квартири від 26.12.2007р. передбачено, що іпотекою забезпечується виконання зобов’язань Іпотекодавця за кредитним договором, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем. Строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів, винагороду за надання фінансового інструменту, розмір щомісячного платежу, період сплати платежів, порядок погашення заборгованості, відсотки за дострокове погашення за цим Договором, зазначені у п. 35.2 цього договору.
Пунктом 30 Договору іпотеки квартири від 26.12.2007р. встановлено, що термін дії договору — до повного виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
Пунктом 35.2 Договору іпотеки квартири від 26.12.2007р. обумовлено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов’язань Іпотекодавцем за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № КІСWGA00000141 укладеним між Іпотекодержателем та іпотекодавцем.
Позивач у справі зазначає, що ОСОБА_1 (Позичальник) не виконано належним чином зобов’язання за кредитним договором від 25.12.2007р. , станом на 16.02.2018р. загальний розмір заборгованості становить 398 578,93 дол.США ( 10 665 894 грн. 44 коп.).
Іпотека — вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України „Про іпотеку». Відповідно до ч.6, ч.7 ст.3 Закону України „Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом — у черговості їх державної реєстрації.
Позивач зазначає, що він позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки йому перешкоджає арешт , накладений Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області на підставі постанови № 1669/2-41 від 02.06.2009 року (запис про обтяження № 8767372 від 02.06.2009 року), що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Враховуючи положення ч.2 ст.25 Закону України «Про Службу безпеки України», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ст.ст.102, 125, 126 Кримінального процесуального кодексу України, та ст.ст 1,3 Закону України „Про іпотеку», позивач вважає, що іпотекодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета іпотеки зареєстровані у встановленому порядку, має: по-перше, пріоритет над вимогами інших осіб, права чи вимоги яких на іпотечне майно не зареєстровані; по-друге, вправі реалізувати своє переважне право (вимогу) в будь-який час з моменту виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки , за умови чинності іпотечного договору.
Накладення арешту на предмет іпотеки, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд звільнити нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області на підставі постанови № 1669/2-41 від 02.06.2009 року (запис про обтяження № 8767372 від 02.06.2009 року).
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у 2009 році в провадженні слідчого відділу УСБУ в Одеській області знаходилась кримінальна справа № 704 по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених часиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України, а саме незаконному придбанні, зберіганні та перевезенню особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту в особливо великих розмірах. За вчинення вказаного злочину Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до частини першої статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України, який діяв на момент накладання арешту та порушення кримінальної справи, при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Згідно статті 125 Кримінально-процесуального кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов’язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 126 Кримінально-процесуального кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Відповідно до частини першої статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України, який діяв на момент накладання арешту та порушення кримінальної справи, при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
Відповідач зазначає, що саме на виконання зазначених норм законодавства Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області було винесено постанову № 1669/2-41 від 02.06.2009 р. про накладення арешту на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, відповідач зазначає, що питання зняття арешту з майна, накладеного за кримінальною справою може бути вирішено або постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба на стадії досудового розслідування (ст.126 КПК України), або його стан повинен бути визначений у судовому вироку (рішенні суду) ( п.8 ч.1 ст.324 КПК України).
Крім того, відповідач вважає, що даний спір не підвідомчий господарським судам , оскільки СДУ не є суб’єктом господарювання , між сторонами відсутні господарські, цивільні та інші правовідносини, і питання зняття арешту в рамках кримінальної справи прямо передбачено КПК України.
Третя особа у справі своєї правової позиції щодо позову до матеріалів справи не надала.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Відповідно до ст.ст. 15 ,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи — підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб’єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці.
Як вбачається з тексту позовної заяви предметом у даній справі є вимога щодо звільнення з-під арешту, накладеного слідчим відділом Управління СБУ в Одеській області на підставі постанови №1669/2-41 від 02.06.2009р., майна, а саме: квартири , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( запис про обтяження №8767372 від 02.06.2009р.). При цьому, зазначене майно обтяжене також іншим речовим правом — є забезпеченням виконання зобов’язань Іпотекодавцем — ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 грудня 2007 р. № КІСWGA00000141, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник), що вбачається з Договору іпотеки квартири від 26.12.2007р.
За таких обставин, на думку суду , у зазначеній справі розглядається спір щодо іншого речового права між двома юридичними особами, які мають право звернення до господарського суду.
За матеріалами справи, 25 грудня 2007р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № КІСWGA00000141 (далі — Договір від 25.12.2007р.), згідно пункту 1.1 якого Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору.
Пунктом 1.3 Договору від 25.12.2007р. сторони передбачили, що забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за даним договором зазначено в п. 7.3 змінної частини договору, а також всі інші види іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов’язань за даним договором.
Сторони також домовилися, що у випадку оформлення кредиту під заставу житла п. 5.1 викладається у наступній редакції: „5.1 Даний договір у частині сплати страхових платежів, згідно п.п. 2.1.3, 2.2.7 — набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах — з моменту надання Позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє в обсязі виданих Позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором».
Відповідно до п.7.3 Договору від 25.12.2007р. забезпеченням виконання Позичальником зобов’язань за даним договором виступає іпотека двокімнатної квартири в житловому будинку загальною площею 76,30 кв.м., житловою — 37,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов’язань за даним договором.
26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 «Іпотекодавець» та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки квартири, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 35.3 цього Договору, в забезпечення виконання зобов’язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов’язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
Пунктом 35.2 Договору іпотеки квартири від 26.12.2007р. обумовлено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов’язань Іпотекодавцем за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № КІСWGA00000141 укладеним між Іпотекодержателем та іпотекодавцем.
За даними позивача, ОСОБА_1 (Позичальник) не виконано належним чином зобов’язання за кредитним договором від 25.12.2007р., станом на 16.02.2018р. загальний розмір заборгованості становить 398 578,93 дол.США (10 665 894 грн. 44 коп.). У якості доказів надання ОСОБА_1 кредиту у сумі 82 640 дол. США та наявності заборгованості за кредитним договором від 25.12.2007р. позивачем до суду надано лише роздруківку заборгованості .
Отже, позивачем у справ не доведено факту наявності заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 398 578,93 дол.США (10 665 894 грн. 44 коп.), що виникла у зв’язку із неналежним виконанням ним своїх зобов’язань за кредитним договором від 25.12.2007р., забезпеченням за яким є іпотека двокімнатної квартири в житловому будинку загальною площею 76,30 кв.м., житловою — 37,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. З урахуванням зазначеного, позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки , а саме : не доведено порушення його прав та охоронюваним законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 01.11.2016р. № 71950850 , на квартиру , розташовану за адресою : АДРЕСА_1, накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 8767372; зареєстровано: 02.06.2009р. о 9:22:22 за № 8767372 реєстратором: Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Банкова, 5; підстава для обтяження: постанова вх. № 1669/2-41 від 02.06.2009р., Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області.
Слід зауважити, що дійсно, відповідно до частин п’ятої, шостої та сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом — у черговості їх державної реєстрації.
Але, згідно із пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України, який діяв на момент накладання арешту та порушення кримінальної справи, при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
Відповідно до частини другої статті 125 Кримінально-процесуального кодексу України, який був чинним на момент накладання арешту, в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Згідно із частиною першою статті 126 Кримінально-процесуального кодексу України, який діяв на момент накладання арешту, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.
Отже, слідчій накладаючи арешт на нерухоме майно, з урахуванням матеріалів кримінальної справи , діяв правомірно на підставі вищезазначених норм законодавства.
Частиною шостою статті 126 Кримінально-процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент накладання арешту, накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Позивач у справі доказів звернення до слідчого з заявою (клопотанням) про скасування арешту, накладеного постановою від 02.06.2009р. та відмови слідчого у скасуванні арешту до суду не надав.
Станом на даний час , відповідно до ч.1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження — судом.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що позивачем у справі не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог , у зв’язку з чим , на думку суду , позовна заява не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд —
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» — відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 26 лютого 2018 р.
Суддя Н.В. Рога
Категорія справи № : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. |
Надіслано судом: 13.02.2018. Зареєстровано: 14.02.2018. Оприлюднено: 16.02.2018. |
Дата набрання законної сили: 15.03.2018 |
Номер судового провадження: не визначено |
Справа № 283/1946/17
Провадження №2/283/39/2018
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
12 лютого 2018 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого-судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Кравець Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
встановив:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 08.01.2008 року в розмірі 54431 гривню 34 копійки, що виникла станом на 31.08.2017 року і складається з:
— заборгованості по кредиту в розмірі 4471 гривня 25 копійок,
— заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 44032 гривні 07 копійок,
— заборгованості з пені та комісії в розмірі 3097 гривень 96 копійок,
— фіксованої частини штрафу в розмірі 250 гривень,
— процентної частини штрафу в розмірі 2580 гривень 06 копійок.
Представник позивача просить розглядати справу у його відсутність, про що вказав в позовній заяві. Погодився на заочний розгляд справи.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що за заявою відповідача від 08.01.2008 року позивач надав їй кредитну картку «Універсальна» та встановив на ній кредитний ліміт в розмірі 4600 гривень із сплатою коштів за користування кредитом в розмірі 36 % річних, а відповідач зобовязувалась щомісячно сплачувати кредит та відсотки за його використання. В заяві відповідач вказала, що вона ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку (а.с. 7-14).
Вищевказані документи свідчать про те, що між сторонами склались договірні відносини з надання кредиту, які регулюються § 1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Також в частині 1 статті 1049 зазначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з розрахунку банку (а.с. 4-6) відповідач скористалась наданими їй кредитними коштами, але в повному обсязі свої зобовязання за кредитним договором не виконувала. Станом на 31.08.2017 року позивач нарахував їй заборгованість в розмірі 54431 гривня 34 копійки, яка складається з:
— заборгованості по кредиту в розмірі 4471 гривня 25 копійок,
— заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 44032 гривні 07 копійок,
— заборгованості з пені та комісії в розмірі 3097 гривень 96 копійок,
— фіксованої частини штрафу в розмірі 250 гривень,
— процентної частини штрафу в розмірі 2580 гривень 06 копійок.
Однак 14 вересня 2014 року відповідач померла, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 29). Спадщину після її смерті жодна особа не прийняла, про що свідчить повідомлення нотаріуса про відсутність спадкової справи після смерті відповідача. Отже правонаступники ОСОБА_1 відсутні, а тому нема з кого стягувати заборгованість за кредитом.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову повністю за безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 209-265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 1049, 1054 Цивільного кодексу України,-
ухвалив:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити повністю за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_2
Категорія справи № 504/1689/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. |
Надіслано судом: 20.12.2017. Зареєстровано: 22.12.2017. Оприлюднено: 27.12.2017. |
Дата набрання законної сили: 25.12.2017 |
Номер судового провадження: не визначено |
Справа № 504/1689/17
Провадження № 2/504/1719/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2017смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді — Барвенка В.К.,
секретаря Мельниковій В.М.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Доброслав, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору, —
ВСТАНОВИВ:
Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» — ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.04.2011 року у розмірі 13562,02 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 600 грн.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, не зявився, однак подав до суду заяву, якою підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві. Одночасно, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не зявився, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Одночасно просив відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки заборгованість за вказаним кредитним договором погашена у повному обсязі.
Судом встановлено наступні правовідносини між сторонами:
27.04.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом та зобовязався здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами.
Відповідно до умов укладеного договору № б/н від 27.04.2011 року, договір складається із заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит це будь яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь яка гарантія, будь яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не виходить із суті кредитного договору.
Свої зобовязання позивач виконав у повному обсязі, відповідачу був відкритий позичковий рахунок на підставі заяви ОСОБА_1 з лімітом кредитних ресурсів 10 100 грн.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно із Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов надання банківських послуг позичальник зобовязаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 умов надання банківських послуг у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. В свою чергу зобовязання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.
В порушення умов кредитного договору щодо порядку та строків погашення кредитного зобовязання, вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідач ОСОБА_3 не виконує умови договору, не погашає кредит, не сплачує проценти та комісії.
Станом на 23.04.2017 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 13 562 грн., з них:
сума заборгованості по кредиту 5016,90 грн.;
сума заборгованості по процентам 3425,41 грн.;
сума заборгованості по пені 3997,71грн.;
сума штрафу 500 грн. (фіксована частина) та 622 грн. (процентна ставка).
Отже, ОСОБА_3 неналежним чином виконував прийняті ним зобовязання щодо погашення кредиту та процентів, передбачених умовами кредитного договору, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами та нарахованій пені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання позичальником договірних зобовязань з повернення кредиту за кредитним договором № б/н від 23.08.2013 року, та сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами, скориставшись наданим договором позивачу правом, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача загальної заборгованості у розмірі 13 562 грн., з них: сума заборгованості по кредиту 5016,90 грн.; сума заборгованості по процентам 3425,41 грн.; сума заборгованості по пені3997,71грн.; сума штрафу 500 грн. (фіксована частина) та 622 грн. (процентна ставка).
Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, комісії, керуючись наведеними вище умовами кредитного договору, кредитор має право вимагати повернення кредиту, процентів, комісії та можливих штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків сплати будь-якого грошового зобовязання, яке передбачене даним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення діючого законодавства, враховуючи умови договору, яким передбачено нарахування штрафу, за невиконання позичальником умов строку сплати процентів та комісії за кредитом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу є обґрунтованими.
Проте, відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.10.2017 року за вих. № 171004/703 кредитна картка № 5168755503991388 закрита, у звязку з повним виконанням клієнтом зобовязань за вказаним кредитним договором перед кредитором. Окрім того, відповідачем надано до суду квитанції від 29.09.2017 року на суму 17289,62 грн. та 1600 грн., вказані кошти ОСОБА_1 сплачено на підставі додаткової угоди № 1 від 28.09.2017 року до кредитного договору від 27.04.2011 року.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі, у звязку з повним виконанням клієнтом зобовязань за вказаним кредитним договором перед кредитором та відсутністю у кредитора фінансових та майнових претензій перед клієнтом.
Враховуючи те, що суд ухвалює рішення про відмову позивачу в позові, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, ч. 2. ст. 509, 525, 526, 533, 549, 610, 611, 628, 629, 632, 1048, 1050, 1052, 1054, 1056 1 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 2, 4, 5, 6, 8, 10, 15, 57, 60, 62, 88, 209, 218, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд, —
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» — відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Суддя В. К. Барвенко
Категорія справи № 202/3978/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. |
Надіслано судом: 03.11.2017. Зареєстровано: 05.11.2017. Оприлюднено: 07.11.2017. |
Дата набрання законної сили: 25.10.2017 |
Номер судового провадження: не визначено |
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/5187/17 Справа № 202/3978/16-ц Головуючий у 1 й інстанції — ОСОБА_1 Доповідач — Макаров М.О.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Макарова М.О.
суддів Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.
при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Полекс Люкс» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій, про зобовязання укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна, про зобовязання посвідчити договори,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з наведеним позовом та просить суд: зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна» укласти з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» договір купівлі-продажу житлового будинку №2-А по вул.Жванецькій в м. Чернівці та договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0813 га, кадастровий номер 7310136600:28:003:0134, що також знаходиться за вказаною адресою, а також просили зобовязати ОСОБА_3 передати Банку правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно (а.с. 1-4).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 залишено без розгляду (а.с. 62).
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та ухвалено: зобовязати ТОВ «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна» укласти з ПАТ КБ «Приватбанк» договір купівлі-продажу торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, буд. 205в, загальною площею 1178,10 кв.м, який належить ПП «Полекс-Люкс»; зобовязати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посвідчити договір купівлі-торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, буд. 205в, загальною площею 1178,10 кв.м, який належить ПП «Полекс-Люкс», без витребування у Продавця оригіналів правовстановлюючих документів, а саме свідоцтва про право власності № 946/23 від 18.12.2007 року, видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (а.с. 100).
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені у повному обсязі та ухвалено:
— зобовязати ТОВ «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна» укласти з ПАТ КБ «Приватбанк» договір купівлі-продажу будинку № 2-А по вулиці Жванецькій в м. Чернівці Чернівецької області та договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої за адресою: № 2-А по вулиці Жванецькій в м. Чернівці Чернівецької області, площею 0,0813 га, кадастровий номер 7310136600:28:003:0134, які належать ОСОБА_4;
— зобовязати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посвідчити договір купівлі-продажу будинку № 2-А по вулиці Жванецькій в м. ЧернівціЧернівецької області та договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої за адресою: № 2-А по вулиці Жванецькій в м. Чернівці Чернівецької області, площею 0,0813 га, кадастровий номер 7310136600:28:003:0134, без витребування у Продавця оригіналів правовстановлюючих документів, а саме: Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28.09.2007 року по справі № 2-1901/2007, Свідоцтво про реєстрацію права власності від 09.10.2007 року, та Держаний акт про право власності на землю серії ЯГ № 4377412 від 16 жовтня 2006 року, виданого Чернівецької міською радою;
-зобовязати ТОВ «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна» укласти з ПАТ КБ «Приватбанк» договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва (розважально-туристичного комплексу) з належними до нього надвірними спорудами: літ. А, керамблок, колиба літ. Б, керамблок, колодязі № 1-3, з/б кільця, вигрібна яма № 4-6, з/б кільця по вулиці Небесної Сотні (попередня назва Леніна) в с. Рідківці, Новоселицького району, Чернівецької області, під номером №53 та договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої за адресою: вул. Небесної сотні (попередня назва Леніна), Новоселицького району, Чернівецької області, площею 0,4000 га, кадастровий номер 7323086300:02:002:0202, які належать ОСОБА_5;
-зобовязати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посвідчити договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва (розважально-туристичного комплексу) з належними до нього надвірними спорудами: літ. А, керамблок, колиба літ. Б, керамблок, колодязі № 1-3, з/б кільця, вигрібна яма № 4-6, з/б кільця по вулиці Небесної Сотні (попередня назва Леніна) в с. Рідківці, Новоселицького району, Чернівецької області, під номером №53 та договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої за адресою: вул. Небесної сотні (попередня назва Леніна), Новоселицького району, Чернівецької області, площею 0,4000 га, кадастровий номер 7323086300:02:002:0202, які належать ОСОБА_5, без витребування у Продавця оригіналів правовстановлюючих документів, а саме: Держаний акт про право власності на землю серії ЯЕ №344721) від 05.05.2008 року, виданого Новоселицькою районною державною адміністрацією (а.с. 106-112).
В апеляційній скарзі ПП «Полекс Люкс» просять заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на грубе порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Цим вимогам закону судове рішення взагалі не відповідає.
Так, відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, а відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом, в якому просив зобовязати ТОВ «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна» укласти з ПАТ КБ «Приватбанк» договір купівлі-продажу житлового будинку №2-А по вул.Жванецькій в м. Чернівці та договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0813 га, кадастровий номер 7310136600:28:003:0134, що також знаходиться за вказаною адресою.
Разом з цим, позовних вимог щодо предмета спору, а саме: Торгівельного комплексу в м. Чернівці, вул. Руська, буд. 205в, загальною площею 1178,10 кв.м, який належить ПП «Полекс-Люкс» та обєкту незавершеного будівництва (розважально-туристичного комплексу) з належними до нього надвірними спорудами, що знаходяться по вулиці Небесної Сотні (попередня назва Леніна) в с. Рідківці, Новоселицького району, Чернівецької області, під номером №53 та земельної ділянки розташованої за вказаною адресою, площею 0,4000 га, кадастровий номер 7323086300:02:002:0202, які належать ОСОБА_5, до суду подано не було та таких позовних заяв матеріали справи не містять.
У звязку з чим такі вимоги суду не заявлялися, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Такі ж вимоги передбачені і в статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Проте в порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції також своїм рішенням порушив право власності як ПП «Полекс-Люкс» та і громадянки ОСОБА_5.
Крім того, що стосується позовних вимог про зобовязання ТОВ «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна» укласти з ПАТ КБ «Приватбанк» договір купівлі-продажу житлового будинку №2-А по вул.Жванецькій в м. Чернівці та договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0813 га, кадастровий номер 7310136600:28:003:0134, що також знаходиться за вказаною адресою, апеляційним судом встановлено наступне.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2013 року по справі №2-505/12 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково та ухвалено: в рахунок погашення заборгованості за Кредитною угодою №E/V072016 від 16 листопада 2007 року в розмірі 154679,63 доларів США, що еквівалентно 1225851,54 грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 345,00 кв.м., який розташований за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Жванецька, 2 «А», шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №E/V072016 від 16.11.2007р.) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки. В іншій частині позовувідмовити. Цим же рішенням вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 71).
Також встановлено, що 22 червня 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» в особі філії «Індустріальна» було укладено попередній договір, за умовами цього договору сторони не пізніше 27 липня 2016 року зобовязались укласти договори купівлі-продажу житлового будинку № 2-А (два «А») по вулиці Жванецькій в м. Чернівці Чернівецької області та земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, площею 0,0813 га, кадастровий номер 7310136600:28:003:0134, які належать ОСОБА_4. Право продажу житлового будинку належить Позивачу на підставі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 лютого 2013 року по справі №2-505/12, що набрало законної сили (а.с. 76)
Постановами приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 27 липня 2016 року було відмовлено Банку у вчиненні нотаріальних дій з посвідчення договорів купвілі-продажу земельної ділянки та житлового будинку по вулиці Жванецькій, 2-А в м. Чернівці, у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно (а.с. 77, 78).
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
А згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Разом з цим, посилання суду на неможливість оформлення позивачем права власності з посиланнями на ст. 120 ЗК України та на Закону України «Про нотаріат» є безпідставними, оскільки ці норми лише вказують на перехід права власності на землю, та порядок вчинення нотаріальних дій.
Тоді як примушування до угоди, яка грунтується на попередньому договорі, чи визнання її укладеною за відсутності згоди зустрічної сторони законом не передбачено, оскільки за порушення умов попереднього договору ч. 2 ст. 635 ЦК передбачені інші правові наслідки — відшкодування збитків. Крім того, ч. 3 ст. 635 цього ж Кодексу передбачено, що зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.
За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, проте суд першої інстанції на вказане вище уваги не звернув, вирішуючи справу вийшов за межі позовних вимог, рішення суду у законний спосіб із застосуванням відповідних норм матеріального та процесуального права не мотивував, та вдався лише до опису подій та документів застосовуючи закон, який не підлягає застосуванню, у звязку з чим ухвалив незаконне рішення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що заочне рішення суду та додаткове рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, —
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Полекс Люкс» задовольнити.
Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
ОСОБА_7
Категорія справи № 362/648/17 : У порядку процесуального законодавства (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Заяви про перегляд заочного рішення. |
Надіслано судом: 27.10.2017. Зареєстровано: 27.10.2017. Оприлюднено: 31.10.2017. |
Дата набрання законної сили: 31.10.2017 |
Номер судового провадження: не визначено |
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 362/648/17
Провадження № 2-п/362/35/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого — судді Корнієнка С.В.,
при секретарі Лагуті І.А.,
розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що 26.12.2011 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивач, на виконання вимог договору своєчасно надав відповідачеві належну за договором суму коштів.
Проте, відповідач взяті на себе зобовязання не виконав, у звязку з чим станом на 31.10.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 37577 гривень 78 копійки, яку позивач просить стягнути з відповідача та понесені ним судові витрати у розмірі 1600.00 гривень.
Представник позивача в судове засідання не зявився, подавши до суду письмову заяву про слухання справи у його відсутності, вимоги позову підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову та застосувати позовну давність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612, ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обовязків до виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд також враховує положення ст.ст.610 та 625 ЦК України, відповідно до яких порушенням зобовязання є його невиконання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику — грошові кошти, у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду матеріалів справи вбачається, що 26.12.2011 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Враховуючи, що на підставі зібраних по справі доказів установлено, що позивач взяті на себе зобов’язання за укладеним з відповідачем, що є кредитною установою, договором щодо повернення отриманих у кредит коштів не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 26.12.2011 року.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Пунктом 7 ч. 13 ст. 11 цього Закону передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Загальна позовна давність у відповідності до положень ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до положень п. 31 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз’яснено, що враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Зі змісту ч. 4 ст. 267 ЦК України вбачається, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечує представник відповідача, ОСОБА_1 останній платіж по погашенню заборгованості він здійснив 16 січня 2013 року, проте ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 08 лютого 2017 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності та ст.258 ЦК України однорічного строку позовної давності по вимогах щодо сплати штрафу.
Таким чином, враховуючи заяву представника відповідача про застосування до вимог позивача строків позовної давності, положення статей 256, 257, ч.2 ст.258,ч.1,5 ст.261,ч.3 ст.267 ЦК України щодо строку позовної давності, з урахуванням вищевказаних обставин справи і факту предявлення позову тільки 08 лютого 2017 року, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 509, 525,526,530,611,612,623,629, 1054 ЦК України , ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 224,294, ч. 4 ст.295 ЦПК України, суд, —
в и р і ш и в:
В задоволені позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» — відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Корнієнко С.В
Другие статьи и услуги адвокатов нашей компании:
Адвокат по Кредитам
Кто такой юрист по кредитным долгам, чем отличается от обычного юриста и как найти профессионала, а не мошенника?
Адвокат по семейным делам
Семейные споры – практически один из самых распространенных видов дел. В нашу адвокатскую компанию очень часто клиенты обращаются за помощью именно в сфере семейного права.
Реструктуризация кредита
Как получить реструктуризацию кредита. На какую реструктуризацию вы можете рассчитывать и чем вам поможет адвокат.
Услуги Антиколлектора
Что нужно делать, если вам постоянно поступают звонки с угрозами, ваш долг растет не по дням а по часам. Чем может помочь антиколлектор.
Юрист по жилищным вопросам
Вопрос жилья является насущной темой. По этой причине услуги юриста по жилищным вопросам особо актуальны в наше время.
Юрист по недвижимости
В отличие от риэлторов, независимый юрист может объективно оценить ситуацию и сообщить вам реальные риски связанные с покупкой недвижимости.
Оставить заявку на звонок:
Карта проезда:
