Категорія справи № 213/3101/17: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.

Надіслано судом: 24.10.2018. Зареєстровано: 25.10.2018. Оприлюднено: 29.10.2018.

Дата набрання законної сили: 06.11.2018

Номер судового провадження: 2/213/228/18

Державний герб України

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

                          Справа № 213/3101/17

Номер провадження  2/213/228/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого                                        —        судді Попова В.В.,

за участі секретаря судового засідання        —        Гукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/ цивільну справу №213/3101/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача — Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», за участі:

представника позивача                —        ОСОБА_3,

представника відповідача                —        ОСОБА_4,

встановив:

13.11.2017 року позивач звернувся до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як на підставу позову позивач посилається на те, що 15.07.2017 року о 00.45 годин на Широківському шосе в місті Кривому Розі з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, який керуючи автомобілем ВАЗ-2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, порушив вимоги Правил дорожнього руху України. Під час ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 12.10.2017 року на відповідача накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП. Розмір завданої позивачу протиправними діями відповідача матеріальної шкоди становить 50328,50 грн. У зв’язку з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження позивач поніс витрати у розмірі 2000 грн. Також позивачем сплачено 820 грн за транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором. Внаслідок пошкодження автомобіля позивачу завдано моральної шкоди, що виражається у сильних душевних переживаннях та моральних стражданнях, нервовому стресі. Розмір моральної шкоди позивачем оцінено в 20000 грн. Просить стягнути з відповідача завдану матеріальну у розмірі 50328,50 грн, моральну шкоду в розмірі 20000 грн, витрати, пов’язані з транспортуванням пошкодженого автомобіля евакуатором, у розмірі 820 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 703,29 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

17.11.2017 року судом направлено запит щодо доступу до персональних даних, на підставі  з метою отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на який отримано 09.01.2018 року. Відповідно до наданої відповіді відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.32/

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31.01.2018 року залучено до участі в справі як третю особу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» /а.с.56/.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 27.02.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду /а.с.71/.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 8 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання представник позивач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені у позові. Суду пояснив, що ДТП сталася з вини відповідача, що встановлено постановою про накладення на відповідача адміністративного стягнення. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортний засіб позивача. Автомобіль до цього часу стоїть пошкоджений. Внаслідок ситуації, що склалася, позивач зазнав моральних страждань, дуже переживав. Зазначив, що позивач вправі звернутися з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, як до страховика, так і до особи, яка завдала шкоди. Просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

30.01.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав позивача. Зазначив, що полісом № АК/2931049 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» застрахована його цивільно-правова відповідальність. Після ДТП він надав позивачу реквізити страхової компанії. Посилається на те, що завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника — в договірному зобов’язання ним є страховик. Разом з тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Позивачем не надано доказів здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Також вважає, що розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути, є завищеним та непідтвердженим. Зазначає, що позивачем на підтвердження транспортування автомобіля не надано акт виконаних робіт, а надано лише копію квитанції. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, що договір про надання правової допомоги не підписаний адвокатом, не надано розрахунку витрат, акту виконаних робіт.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, підтримав позицію, викладену у відзиві відповідача. Суду пояснив, що матеріальна шкода позивачем не обґрунтована. Зазначив, що квитанція про транспортування автомобіля сумнівна. Моральна шкода не підтверджена, не обґрунтований розмір моральної шкоди. Також не підтверджено належними доказами розмір витрат на правничу допомогу. Просив у позові відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі. Зазначили, що позивач до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування не звертався, пошкоджений транспортний засіб представнику страховика для огляду не надавав /а.с.111/.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 є власником автомобіля Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с.11/.

08.04.2017 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_2. укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 09.04.2017 року до 08.04.2018 року, оформлений полісом АК/2931049 /а.с.40,48/.

Відповідно до постанови Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.10.2017 року ОСОБА_2. притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. згідно з постановою ОСОБА_2. 15.07.2017 року о 00 годині 45 хвилин в м. Кривий Ріг, Інгулецький район, Широківське шосе, Автошлях Р-74, е/о №37, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105 днз НОМЕР_4, не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожньої обстановки і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у темну пору добу та в умовах недостатньої видимості швидкість руху не була такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об’єктивно спроможній виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Opel Vectra НОМЕР_1, власник якого ОСОБА_1 Таким чином, ОСОБА_2. порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. Автомобілі отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальні збитки. Постанова набрала законної сили 24.10.2017 року /а.с.9-10/.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пошкодження транспортних засобів також встановлено інспектором патрульної поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення /а.с.12/.

15.07.2017 року позивачем сплачено 820 грн за транспортування транспортного засобу, реєстраційний номер якого — НОМЕР_1 /а.с.25/.

Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № Д44/08/17 від 31.08.2017 року сума матеріальної шкоди, спричиненої з матеріальної точки зору власнику автомобіля Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 50328,50 грн /а.с.13-23/. За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем сплачено 2000 грн /а.с.24/.

06.11.2017 року між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов’язався бути представником позивача під час розгляду справи за позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а позивач зобов’язався оплатити зазначені послуги. Вартість наданих послуг — 8000 грн /а.с.28/, яка сплачена позивачем 06.11.2017 року /а.с.28/.

05.12.2017 року відповідач звернувся до третьої особи з проханням повідомити, чи звертався до страхової компанії позивач щодо виплати компенсації за страховим полісом № АК/2931049 /а.с.50-51,52-53/. Листом від 18.01.2018 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомило відповідача про відсутність такого звернення /а.с.62/.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що випливають із обов’язку відшкодування матеріальної шкоди, а також відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник — особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки — особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі — Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника — в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного.  Деліктне зобов’язання — первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування — виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань — деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15. Аналогічний правовий висновок також викладений в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

Таким чином, відповідач повинен відповідати за шкоду, завдану майну позивача. При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача та його представника про те, що позивач повинен був звернутися до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування, як таке, що не ґрунтується на вимогах закону.

При визначенні розміру матеріальної шкоди суд виходить із фактичних даних, що містяться в експертному дослідженні. При цьому суд критично відноситься до твердження відповідача, викладеному у відзиві, щодо того, що позивачем не надано доказів на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з огляду на таке.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. А також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Судом встановлено, що ринкова (дійсна) вартість автомобіля позивача становить 50328,50 грн (п. 1.3 дослідження), а вартість відновлювального ремонту становить 182775,08 грн (п. 1.5 дослідження), що більше, ніж втричі перевищує ринкову вартість автомобіля. Відповідно до п. 8.2 Методики вартість матеріальної шкоди визначається такою, що прирівнюється ринковій вартості колісного транспортного засобу на момент пошкодження за наявності однієї з нижченаведених умов: а) якщо, незважаючи на принципи зносу та найефективніше використання, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не є менше його ринкової вартості. На підставі зазначеного пункту Методики експертом визначена сума матеріальної шкоди у розмірі ринкової вартості автомобіля.

Таким чином, суд вважає, що автомобіль фактично знищений, оскільки відновлювати пошкоджений автомобіль економічно недоцільно, а тому стягненню з відповідача підлягають сума матеріальної шкоди, встановлена висновком експерта, у розмір ринкової вартості автомобіля — 50328,50 грн, витрати на транспортування транспортного засобу в розмірі 820 грн. Зазначені суми матеріальної шкоди підтверджені належними та допустимими доказами, пред’явленими для огляду оригіналами висновку експертного дослідження та квитанції про оплату вартості послуги транспортування.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд дійшов таких висновків.

Підставою відповідальності за завдану моральну шкоду згідно зі ст.1167 ЦК України є наявність вини особи, яка вчинила протиправну поведінку стосовно осіб, яким завдано моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що розмір моральної шкоди повинен бути обґрунтований відповідними документами, свідченнями свідків, іншими можливими засобами. Під час розгляду справи про відшкодування моральної шкоди при ДТП, суд повинен встановити, які саме моральні страждання були заподіяні потерпілому, які існують докази тощо. Тому суд, керуючись ступенем доведеності нанесених моральних страждань, вважає, що позивачем та його представником не доведено факт спричинення моральної шкоди. Таким чином, вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги законні, обґрунтовані та в певній частині доведені, а тому підлягають частковому задоволенню: стягненню

З відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 50328,50 грн, витрат, пов’язаних з транспортуванням пошкодженого транспортного засобу евакуатором, у розмірі 820 грн. У стягненні моральної шкоди необхідно відмовити.

Також ідлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати: витрати, пов’язані з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2000 грн, судовий збір у розмірі 703,29 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 13, 81, 82, 89, 133, 137, 139, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача — Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 50 328 (п’ятдесят тисяч триста двадцять вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані з транспортуванням пошкодженого транспортного засобу евакуатором у розмірі 820 (вісімсот двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані з наданням йому правової допомоги у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 703 (сімсот три) гривні 29 копійок.

В іншій частині позову — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду, в зв’язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.  

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач — ОСОБА_1, місце проживання: м. Кривий ріг, вул. Герцена, 13, РНОКПП та номер і серія паспорта під час розгляду справи судом не встановлені.

Представник позивача — ОСОБА_3, юридична адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП та номер і серія паспорта під час розгляду справи судом не встановлені.

Відповідач — Сіманько Сергій Миколайович, місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3.

Представник відповідача — Волєва Олександра Валентинівна, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 33 оф.10, РНОКПП та номер і серія паспорта під час розгляду справи судом не встановлені.

Третя особа — Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д /Дніпропетровська обласна дирекція: м. Дніпро, вул. Шевченко, 55/, код ЄДРПОУ 00034186.

Дата складення повного судового рішення — 05 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя         В.В.Попов.

Категорія справи № 645/841/17: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.

Надіслано судом: 10.07.2017. Зареєстровано: 11.07.2017. Оприлюднено: 13.07.2017.

Дата набрання законної сили: 18.09.2017

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

Справа № 645/841/17

                                          Провадження № 2/645/1072/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого — Горпинич О.В.,

   при секретарі судових засідань — Денісенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, —

В С Т А Н О В И В:

            Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки в сумі 7645 грн. 46 коп., на відшкодування моральної шкоди — 3000 грн., витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 1320 грн., судові витрати — 640 грн.. В обґрунтування позову посилався на те, що 25.11.2016 року, близько 17 години, ОСОБА_3, керуючі автомобілем Mercedes — Bens «Atego», номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з вул. Хабарова на нерегульоване перехрестя проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, не надав переваги в русі автомобілю під його керуванням ВАЗ-21101, номерний знак НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення, та автомобілю позивача завдано механічні пошкодження, та матеріальні збитки. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив п. 16.11. ПДР України. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до висновку звіту № 0005/17 від 20.01.2017 року ТОВ «Центр експертних досліджень «Професіонал» розмір шкоди, спричиненої володільцю автомобіля ВАЗ 21101, номерний знак НОМЕР_2, в результаті ДТП 25.11.2016 року складає 7645,46 грн. Цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_3 було застраховано в ПАТ «Страхова компанія «Нова». Позивач звернувся із заявою про відшкодування шкоди до страхової компанії, йому було повідомлено, що членство ПАТ «Страхова компанія «Нова» у МТСБУ було припинено. Добровільно відшкодувати заподіяну шкоду відповідач не бажає, тому позивач змушений звернутися до суду із позовом. За проведення звіту щодо вартості матеріальної шкоди ним було сплачено 1320 грн., що підтверджується копією квитанції.

    На підставі викладеного до суду було подано відповідний позовом.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені вище та просив про повне задоволенню його вимог.

    Відповідач в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не подав.

    Третя особа також в судове засідання не з’явилася, повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

За таких обставин суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у їх сукупності, що містяться в матеріалах цивільної справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.

  Так, ОСОБА_3 25.11.2016 року, приблизно о 17 годині, керуючи автомобілем   Mercedes — Bens «Atego», номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з вул. Хабарова на нерегульоване перехрестя проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ 21101, номерний знак НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив п. 16.11 ПДР України.

Автомобіль ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_2, належить ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3). Згідно особливих відміток ОСОБА_2 має право керування даним транспортним засобом.

Постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року встановлено наявність у діях водія ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв’язку з вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою, та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з положень ст. 61 ЦПК України, яка передбачає постанову суду у справі про адміністративне правопорушення як підставу звільнення від доказування, суд вважає встановленим, що шкоду майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27 травня 2013 року завдано з вини відповідача.

Відповідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

    Частина 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Необхідно зауважити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс 15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підставі, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач має відшкодувати позивачу шкоду, завдану йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно звіту № 0005/17, наданого ТОВ «Центр експертних досліджень «Професіонал», матеріальна шкода, завдана володільцю автомобілю ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_2, ушкодженого в результаті ДТП 25.11.2016 року, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 6650,81 грн.. Тоді, як вартість відновлювального ремонту складає 7645,46 грн.

    Проте суд вважає необхідним стягнути з відповідача вартість матеріальної шкоди, оскільки у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року судам роз’яснено, що у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

З аналізу наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що до шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, належить вартість відновлювального ремонту у тому числі й робіт щодо відновлення пошкодженої речі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові №6-691цс15 від 02 грудня 2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України.

Згідно дослідницької частини звіту щодо вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю пошкодженого КТС автомобіля ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_2, встановлено, що вартість відновлювального ремонту рахується з як проведення ремонту в нормах — годинах та регіональної вартості нормо — годин ремонтно-поновлювальних робіт.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, пошкоджений автомобіль позивачем відремонтовано, але документи щодо проведення ремонту у нього відсутні.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

            Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

            Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити відповідні мотиви.

    Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

    Моральна шкода, завдана порушенням немайнових прав (ушкодження здоров’я, смерть при ДТП), компенсується в усіх випадках, а ось моральна шкода, яка стала наслідком порушення майнових прав (ушкодження транспортного засобу), — тільки в спеціально передбачених законом випадках.

    Для компенсації моральної шкоди при ДТП вимагається: звернутися по медичну допомогу для отримання даних про те, що саме ДТП вплинуло на здоров’я потерпілого — зафіксувати ці зміни в медичній карті; при складанні протоколу огляду місця події поінформувати співробітників ДАІ і свідків про ваш стан.

     Під час розгляду справи про відшкодування моральної шкоди при ДТП, суд повинен встановити, які саме моральні страждання були заподіяні потерпілому, які існують докази, які обставини спричинення моральної шкоди. При цьому розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

    Позивачем ніяких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП спричинено не було, а сам факт ДТП, в результаті якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, ніяким чином не міг вплинути на стан здоров’я позивача, на його стосунки з оточуючими людьми. Окрім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він дійсно душевно і фізично страждав, а також стосовно регулярного використання автомобілю для вирішення життєвих питань, хоча відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України це є його обов’язком.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обов’язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Предмет доказування це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Доведенню підлягають тільки ті обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, по якій виник спір.

Зміст обов’язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб’єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим.

Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

     Позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

             За таких обставин, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди позивачу необхідно відмовити в повному обсязі.

    Позовні вимоги в частині відшкодування витрат позивача по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1320 грн. підлягають задоволенню, оскільки є фактичними витратами позивача, пов’язаними з завданою позивачу матеріальною шкодою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який відповідно до п. 2.2 ПДР України, керував транспортним засобом.

      Витрати позивача по оплаті звіту щодо розміру вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю пошкодженого КТС автомобіля ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_2, сплаченого ОСОБА_2 на користь ТОВ «Центр експертних досліджень «Професіонал»» становлять 1320 грн. та підтверджуються квитанцією № 440031001006851484217595 від 12.01.2017 року, копія якої находиться в матеріалах справи.

         Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.        

          Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 79, 86, 88, 209, 212-215, 224-229 ЦПК України, суд —

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди — задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 6650 грн. 81 коп., витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі1320 грн.

В решті вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 грн.

    Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя —

Категорія справи № 167/304/16-ц: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.

Надіслано судом: 08.09.2016. Зареєстровано: 08.09.2016. Оприлюднено: 13.09.2016.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

Справа № 167/304/16-ц Провадження №2/167/191/16

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016 року        Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

                        головуючого —                                      судді Панасюка С.П.

                        при секретарі —                                    Пазюку О.О.

                        з участю представника позивача —     ОСОБА_1

                        відповідача —                                         ОСОБА_2

                        представника відповідача —                 ОСОБА_3      

                         представника третьої особи —             ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рожище цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, —

                                                              В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обгрутнування своїх вимог вказує, що 25.07.2015 року близько 17 години 10 хвилин, рухаючись по вул.Мазепи в м.Рожище з вини відповідача ОСОБА_2, який перебував за кермом автомобіля марки «ВАЗ 21011», сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої був пошкоджений його автомобіль марки «Опель Астра». Вина відповідача у вчиненні даного ДТП та наявність вищевказаних обставин встановлені постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 31.07.2015 року, яка набрала законної сили. Вартість матеріального збитку, завданого його автомобілю, згідно із актом виконаних робіт та товарними чеками складає 64698 грн.. Частина зазначених збитків у розмірі 22718,74 грн. була відшкодована страховою компанією НАСК «Оранта» в порядку здійснення страхової виплати за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Решта коштів в сумі 41979,26 грн. залишились невідшкодованими. Окрім, майнової шкоди, йому було завдано і моральної шкоди, оскільки з вини відповідача він зазнав чимало переживань та страждань з приводу того, що особа, яка пошкодила його майно та повинна відповідати за свої дії не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки. Хвилювання та думки про те, як відновити пошкоджений транспортний засіб тримали у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сімї та на роботі. Також, внаслідок спричинення дорожньо-транспортної пригоди він був позбавлений можливості пересуватись на власному транспортному засобі, який є необхідним для роботи, в звязку з чим вимушений був змінити свій звичний робочий день, оскільки витрачав немало часу на поїздки до оцінювачів, що спричинило ряд незручностей та проблем. Вважає, що діями ОСОБА_2 йому було завдано моральну шкоду в сумі 15000,00 грн..

Покликаючись на те, що ДТП сталася з вини відповідача, просить стягнути з ОСОБА_6 в його користь шкоду завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 56979,26 грн., в тому числі матеріальну шкоду на суму 41979,26 грн., моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнали, просили відмовити в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, оскільки страховою компанією ПАТ «НАСК «Оранта» виплачено страхове відшкодування в розмірі 22718,74 грн..

Також, немає підстав для відшкодування моральної шкоди, тому що після ДТП позивач користувався автомобілем та витратити на правову на правову допомогу явно є завищеними.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Так, судом встановлено, що 27.07.2015 року в м.Рожище по вул.Мазепи був пошкоджений автомобіль марки «Опель Астра» з вини ОСОБА_2, який перебував за кермом автомобіля НОМЕР_1. 31.07.2015 року Рожищенським районним судом Волинської області було винесено постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.7-8).

Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована відповідно до полісу №АЕ/3754472 від 17.04.2015 року (а.с.18).

Згідно із умовами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «НАСК «Оранта», позивачу ОСОБА_5 виплачено страхове відшкодування в розмірі 22718,74 грн. (а.с.19-20).

Однак, згідно акту №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по відновленню автомобіля та товарних чеків вбачається, що вартість проведених робіт по відновленню автомобіля ОСОБА_5 складає 64698 грн. (а.с.9-10).

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 41979 грн. 26 коп. (64698-22718,64).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілій, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки страховиком ПАТ «НАСК «Оранта» виплачено страхове відшкодування ОСОБА_5 в розмірі 22718,74 грн., що є недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 41979,26 грн. підлягає стягненню з відповідача в користь останнього відповідно до вимог ст.1194 ЦК України.

Твердження представника відповідача про те, що підприємець ОСОБА_7 не займається роздрібною торгівлею автозапчастинами судом до уваги не приймається, оскільки спростовується товарними чеками про придбання вказаних запчастин у останнього та виконанням робіт підприємцем ОСОБА_8

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я , протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Отже, із відповідача слід стягнути в користь позивача моральну шкоду, оскільки останній зазнав чимало переживань та страждань, які повязані з пошкодженням майна, позбавленням можливості користуватись ним, внаслідок чого порушені звичні життєві звязки, що вимагає від позивача додаткових зусиль для їх нормалізації.

При визначенні розміру відшкодування, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначає розмір моральної шкоди в сумі 1500 грн..

В іншій частині позовних вимог слід відмовити із наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах — суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З розрахунку судових витрат вбачається, що представником позивача ОСОБА_1 на надання правової допомоги позивачу ОСОБА_5 (попередня консультація, збір документів, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, участь у судових засіданнях, складання позовної заяви) затрачено 21 годину.

Так, з матеріалів справи вбачається, що час в судових засіданнях, в яких брав участь представник позивача ОСОБА_9 становить близько 3 годин, оформлена ним позовна заява за своєю суттю не є складною і вивчення законодавства щодо цього спору не потребує значних часових затрат. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували інші вчинені представником позивача дії на виконання договору про надання правової допомоги. А тому, з врахуванням наведених обставин справи, суд приходить до висновку, що адвокатом на надання правової допомоги позивачу фактично затрачено 5 годин робочого часу. Таким чином, відповідно сума витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача становитиме 2900.00 грн. ( 5 год. х1450 грн.)х40%).

У відповідності до ст.79, ч.1ст.88 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» із змінами та доповненнями, суд стягує з відповідача в користь позивача оплачені судові витрати: судовий збір в розмірі 1102,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2900.00 грн..

На підставі ст.ст.23,1167, 1187, 1192,1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд,-

                                                          В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 41979,26 грн. матеріальних збитків, 1500 грн. моральної шкоди, 2900,00 грн. за надання правової допомоги та 1102,40 грн. оплачених судових витрат, всього на суму 47481,66 грн. (сорок сім тисяч чотириста вісімдесят одна грн. 66 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Рожищенський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгл

Суддя Рожищенського

Категорія справи № 

645/8142/15-ц

: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.

Надіслано судом: 12.04.2016. Зареєстровано: 12.04.2016. Оприлюднено: 15.04.2016.

Дата набрання законної сили: 14.07.2016

Результат оскарження 14.07.2016 Апеляційний суд Харківської області: залишено рішення без змін

Номер судового провадження: не визначено

________________________________________

         Справа № 645/8142/15-ц

                                          Провадження № 2/645/374/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        06 квітня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого — Горпинич О.В.,

   при секретарі судових засідань — ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, —

                                                                  В С Т А Н О В И В:    

          Позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, в остаточно уточненій редакції якого просили стягнути солідарно з ОСОБА_4, ПАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 6671,20 грн., та на відшкодування моральної шкоди 4000 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_4, ПАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди — 6000 грн., а також понесені ним витрати по оплаті проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1033, 20 грн.; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову посилалися на те, що 27.11.2014 року близько 17 години, ОСОБА_4 керував транспортним засобом SAIРА ТІВА SХ, державний номер НОМЕР_1 в районі будинку № 32 по вул. Кооперативній у м. Харкові, не вибрав безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем FAW, державний номер НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_5, та яким керував ОСОБА_3. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. 23.04.2015 року Харківським НДІ судових експертиз ім. засл. ОСОБА_6 Бокаріуса було складено експерте дослідження № 3174, відповідно до якого сума матеріальної шкоди, спричинена автомобілю FAW, державний номер НОМЕР_2 становить 6671,20 грн. В позову зазналося, що своїми діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 4000 грн., оскільки в результаті протиправних дій ОСОБА_4 був пошкоджений належний йому транспортний засіб, та він був позбавлений можливості тривалий час привести належний йому автомобіль в належний стан, був порушений звичайний уклад життя, він витрачав свій час на ремонт автомобілю, витрачав свій час на відвідування спеціалістів, органи дізнання, звертався за юридичною допомогою. Також ОСОБА_4 своїми діями спричинив позивачу ОСОБА_3 моральну шкоду, оскільки в результаті неправомірних дій відповідача він зазнав душевних страждань, отриманих в момент ДТП, а також у звязку з порушенням звичайного ритму життя він був позбавлений можливості тривалий час експлуатувати автомобіль, вимушений був витрачати час на ремонт автомобіля, відвідувати спеціалістів, органи дізнання, суд, звертатися за отриманням правової дороги до юристів. Крім того, у звязку з оплатою ремонтних робіт, оплатою проведення автотоварознавчого дослідження він зазнав матеріальні затрати, що погіршило його матеріальний стан. Крім того, цивільна відповідальність ОСОБА_4 по забезпеченню його автомобіля була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Україна»», що підтверджується відповідним полісом. Відповідно до полісу, ліміт відповідальності за шкоду, спричинену життю та здоровю, встановлений в сумі 100000 грн., за шкоду, спричинену майну 50000 грн., при цьому строк дії поліса до 09.01.2015 року.

    На підставі викладеного, до суду було подано відповідний позов.

    До судового засідання позивачі не зявилися, проте присутній їх представник підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у даному рішенні.

Відповідач в судове засідання не зявився, присутній в судовому засіданні його представник просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у повному обсязі, відмовити позивачу у задоволенні позову в частині, що не підлягає відшкодуванню як франшиза за договором про цивільну відповідальність власника транспортного засобу, в запереченнях зазначалося, що відповідачем було укладено договір цивільної відповідальності власника транспортного засобу, що підтверджується полісом. Сума матеріальної шкоди становить 6671,20 грн., яка повністю, за виключенням франшизи, покривається страховою виплатою, що має зробити ПАТ «Страхова компанія «Україна»». В частині виплати, що не покриває франшиза, відповідач згоден сплатити матеріальну шкоду, спричинену транспортному засобу, що належить ОСОБА_2. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то представник відповідача зазначав, що позивачі не обґрунтували моральну шкоду, так як не надали відповідних доказів щодо характеру та обсягу страждань, яких зазнали, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості, відновлення тощо). Більш того, з матеріалів, доданих до позову, вбачається, що ушкодження автомобіля позивача були незначні, ремонтні роботи не є довготривалими, в матеріалах справи немає доказів фінансового та матеріального стану позивачів, дати проведення ремонту та період ремонтних робіт, про звернення позивачів за медичною допомогою у звязку зі стресом, не зазначено, в який саме період часу позивачі не могли використовувати автомобіль та інших доказів. Витрати позивача по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1033,20 грн. були з невідомих підстав зроблені позивачем ОСОБА_3, який не є власником транспортного засобу. Також зазначалося, що відповідач проживає разом з хворою мамою у двокімнатній малогабаритній квартирі разом з дружиною та дитино, мати відповідача є пенсіонером та має ряд захворювань.

    Представники ПАТ «СК «Україна»» в судове засідання не зявилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили, заперечень проти позову не подали.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, дослідивши докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

  27.11.2014 року близько 17 години в м. Харкові, ОСОБА_4 керував автомобілем марки SAIРА ТІВА SХ, державний номер НОМЕР_1 та в районі будинку № 32 по вул. Кооперативній не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки FAW, державний номер НОМЕР_2, у звязку з чим, автомобілям було заподіяно матеріальну шкоду.

Автомобіль FAW, державний номер НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Проте під час ДТП даним автомобілем керував водій ОСОБА_3, що підтверджується довідкою ДАІ та відповідає вимогам п. 2.2 ПДД України, відповідно до якого власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати користування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 22.12.2014 року було встановлено наявність у діях водія ОСОБА_7 порушень Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв′язку з вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. У даній постанові зазначалося, що в судове засідання ОСОБА_4 не зявився, у письмовому поясненні визнав свою вину в повному обсязі, просив розглядати справу без його участі. Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не зявився.

    Постанова набрала законної сили 05.01.2015 року.

    Відповідно до ч. 4 ст.61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов′язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з положень ст.61 ЦПК України, яка передбачає постанову суду у справі про адміністративне правопорушення як підставу звільнення від доказування, суд вважає встановленим, що шкоду майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 22.12.2014 року завдано з вини відповідача.

Відповідно до полісу № АС/3988765 обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Україна»» та ОСОБА_4, був забезпечений транспортний засіб SAIРА ТІВА SХ, державний номер АХ 8022 ОСОБА_8 дії полісу з 09.09.2014 року по 09.01.2015 року та ліміт відповідальності щодо здоровя потерпілого — 100 000 грн., майна 50000 грн..

Згідно зіст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1194ЦПК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнятоЗакон України№ 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідност. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно дост.9 Закону України «Про страхування» страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об’єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 3174 від 24.04.2015 року величина матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобілю FAW, державний номер НОМЕР_2, в результаті ДТП складає 6671,20 грн..

Висновок атотоварознавчого дослідженнясуд вважає законним та обґрунтованим, оскільки ґрунтується на технічному оглядіавтомобіля, проведенні необхідних розрахунків та на підставі спеціальної літератури та нормативних актів.

Відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі викладеного суд вважає необхідним стягнути з ПАТ «Страхова компанія Україна»» матеріальну шкоду.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»сума страхового відшкодування заподіяної шкоди майну зменшується на розмір франшизи.

Відповідно до зазначеної норми закону франшиза встановлюється в договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи.

Відповідно до Полісу сума франшизи становить 1000 грн..

З врахуванням вищезазначеного, відшкодувати франшизу в розмірі 1000 грн. має відповідач ОСОБА_4.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ «СК «Україна»» має компенсувати позивачу страхове відшкодування з відрахуванням суми франшизи в розмірі 1000 грн., оскільки доведено наявність страхового випадкута право позивача на страхове відшкодування матеріалами справи.

    Що стосується відшкодування моральної шкоди, то вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.9постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити відповідні мотиви.

     Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

    Моральна шкода, завдана порушенням немайнових прав (ушкодження здоровя, смерть при ДТП), компенсується в усіх випадках, а ось моральна шкода, яка стала наслідком порушення майнових прав (ушкодження транспортного засобу), тільки в спеціально передбачених законом випадках.

    Для компенсації моральної шкоди при ДТП вимагається: звернутися по медичну допомогу для отримання даних про те, що саме ДТП вплинуло на здоровя потерпілого зафіксувати ці зміни в медичній карті; при складанні протоколу огляду місця події поінформувати співробітників ДАІ і свідків про ваш стан.

     Під час розгляду справи про відшкодування моральної шкоди при ДТП суд повинен встановити, які саме моральні страждання були заподіяні потерпілому, які існують докази, які обставини спричинення моральної шкоди. При цьому розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

    Позивачам ніяких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП спричинено не було, а сам факт ДТП, в результаті якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, ніяким чином не міг вплинути на стан здоров’я позивачів, на їх стосунки з оточуючими людьми. Окрім того, позивачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що вони дійсно душевно і фізично страждали, а також стосовно регулярного використання автомобілю для вирішення життєвих питань, хоча відповідно до вимог ч.1ст.60 ЦПК Українице є їх обов’язком.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обов’язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Предмет доказування це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Доведенню підлягають тільки ті обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, по якій виник спір.

Зміст обов’язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб’єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим.

Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

       За таких обставин, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди позивачам необхідно відмовити в повному обсязі.

    Позовні вимоги в частині відшкодування витрат позивача по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1033,20 грн. підлягають задоволенню, оскільки є фактичними витратами позивача, пов′язаними з завданою позивачу матеріальною шкодою внаслідок дорожньо транспортної пригоди, який відповідно до п. 2.2 ПДР України, керував транспортним засобом.

             Витрати позивача по оплаті висновку спеціаліста автотоварознавця у розмірі 1033,20 грн. підтверджуються квитанцією від 19.03.2015 року.

    Судові витрати суд присуджує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд —    

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди — задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-г, ідентифікаційний номер 30636550) на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 5 671 грн. 20 коп..

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) франшизу в сумі 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_3 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1 033 грн. 20 коп..

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «Страхова компанія «Україна» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-г, ідентифікаційний номер 30636550) на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. та на користь ОСОБА_3 судовий бір в сумі 609 грн..

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. та на користь ОСОБА_3 судовий бір в сумі 609 грн..

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя —

Категорія справи № 22-ц-14049/11: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.

Надіслано судом: 04.06.2018. Зареєстровано: 05.06.2018. Оприлюднено: 07.06.2018.

Дата набрання законної сили: 12.10.2011

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц-14049/11 Головуючий суддя І інстанції Божко

Провадження № 22-ц/2090/3905/11 Суддя доповідач Ларенок В.І.

Категорія:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого — судді Ларенка В.І.

суддів Міненкової Н.О., Колтунової А.І.,

при секретарі Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановила:

30. 03.2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9 639 грн. 24 коп., моральної шкоди в сумі З грн., судових витрат 320 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 500 грн.

В обґрунтування позовних він вимог посилався на те, що 5.12.2010 року відповідач ОСОБА_1 керуючи автомобілем Опель-Вектра, державний номер НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху на автодорозі по вул. Леніна в м. Вовчанську Харківськоїобласті,в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під його керуванням по довіреності.

Дана дорожньо-транспортнапригода трапиласявнаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.4 Правил дорожнього руху України. Постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області від 28 лютого 2011 року про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження по справі закрито у звязку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

В результатіавтомобілю,яким вінкерував подовіреності,були причиненітехнічніушкодження , а йому від пошкодження автомобіля матеріальний збиток на суму 9 639 грн. 24 коп.,що  підтверджується висновком авто товарознавчого дослідження Харківського НДІСЕ від 14.04.2011 року.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на те, що він не винний в скоєні ДТП. Що позивачем не доведений факт спричинення матеріальної та моральної шкоди. Крім того посилався на те, що збитки повинна відшкодовувати страхова компанія.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 липня 2011 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 9 639 грн. 24 коп., 5 000 грн. моральної шкоди, 320 грн. судових витрат та 400 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із таким рішенням районного суду, в апеляційної скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалите нове яким відмовити в задоволенні позову. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції. Крім того посилається на те, що підчас ухвалення рішення суду власник автомобіля ВАЗ 2101 вже отримав відшкодування заподіяної автомобілю шкоди внаслідок виплати йому страхового відшкодування.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду підлягає зміні.

Так, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди , заподіяної дорожньо-транспортної пригодою, районний суд виходив із того, що з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої пошкоджено автомобіль позивача, чим позивачу завдана матеріальна шкода.

Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним по справі доказам, вимогам ст.ст. 58, 60, 61, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.1166, 1187, 1188 ЦК України.

Судом встановлено, що 5.12.2010 року відповідач ОСОБА_1 керуючи автомобілем Опель-Вектра, державний номер НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху на автодорозі по Леніна в м. Вовчанську Харківської області, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під його керуванням по довіреності.

Дана дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.4 Правил дорожнього руху України. Постановою судді Вовчанського районногосуду Харківськоїобласті від28лютого2011 року про адміністративне правопорушення водійОСОБА_1визнаний виннимускоєнні дорожньо-транспортної пригоди, провадження по справі закрито у звязку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.16 ).

Згідно доч.4та 4ст.61ЦПК Україниобставини,встановленісудовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при ляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкове для суду, розглядає справу про цивільно-правові наслідки для особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою.

А тому судова колегія вважає, що посилання ОСОБА_1 на те, що він не винний в скоєні дорожньо транспортної пригоди є нікчемним. Його вина в цьому встановлена повністю постановою судді від 28 лютого 2011 року.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,відшкодовується назагальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом., відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Факт, що збиток від пошкодження автомобіля ВАЗ 2101 складає на суму 9 639 грн. 24 коп., підтверджується висновком авто товарознавчого дослідження Харківського НДІСЕ від 14.04.2011 року ( а.с. 45-49 ). Підстав для сумніву якої у суда немає.

Однак приймаючи рішення про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9 639 грн. 24 коп. суд першої інстанції не прийняв до уваги ту обставину, що цивільна правова відповідальність володільця транспортного засобу Опель-Вектра, державний номер НОМЕР_1, ( страхувальник — ОСОБА_1 В Ф.) була на момент виникнення ДТП застрахована Вовчанським і відділенням НАСК «Оранта». Власник автомобіля ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_3 : ОСОБА_3 отримала від страхової компанії в рахунок відшкодування матеріальної шкоди страхове відшкодування у розмірі 6 460 грн. 99 коп. Ці обставини підтверджуються листом страхової компанії та визнані сторонами по справі.

Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

А тому суд помилково стягнув з відповідача на користь позивача всю суму завданої матеріальної шкодиу розмірі 9 639 грн. 24 коп.

У даному випадку необхідно стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто 3 178 грн. 25 коп.

Районний суд також прийняв неправильне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її здала, за наявності її вини.

Вина водія ОСОБА_1 в скоєні дорожньо — транспортної пригоди доведена вищевказаної постановою судді від 28 лютого 2011 року.

При цьому факт заподіяння позивачу моральної шкоди, повязаної з ушкодженням автомобіля якім він керував по довіреності, позивачем не доказана. Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про відшкодування моральної шкоди про те, через ДТП у нього погіршилися стосунки із дружиною, виникла необхідність позичати гроші до. Крім того встановлено, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а керував їм по довіреності, власник автомобіля ОСОБА_3 отримала страхове відшкодування.

А томусудова колегіявважає необхіднимскасуватирішення суду в цій частині та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч.І ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з ч 2 ст. 79 ЦПК до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправі посправі приймав участь адвокат ОСОБА_4, суд присудів понесені витрати на правову допомогу на законних підставах.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарги на те, що позивач ОСОБА_2 не має права на відшкодування шкоди, оскільки власником автомобіля є ОСОБА_3, а Булах

О.В. тільки керував автомобілем і тому майнові права пошкодженням автомобіля

ОСОБА_2 не порушені — є безпідставними, тому що ОСОБА_2 хоч і не є власником автомобіля ВАВ 2010, але володіє ним на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а с.9 ).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст.

314,316, 319 ЦПК України, судова колегія ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 липня 2011 — змінити.

Зменшити розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди до З 178 грн. 25 коп. та в рахунок понесених судових витрат до 51 грн.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати та в цій частині відмовити в задоволенні позову.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінвльних справ протягом 20 днів з дня набарання ним законної сили.

Головуючий

Судді