Правовая позиция
Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда
в соответствии с Постановлением
от 22 апреля 2019 года
по делу № 761/14285/16-ц
Гражданская юрисдикция
В обоснование причинения морального вреда
Фабула дела: ЛИЦО_4 обратилась в суд с иском к ОСОБА_5, третье лицо — ПАО СК «Скайд», о возмещении убытков, причиненных в результате дорожно-транспортного происшествия (далее — ДТП).
Свои требования истец обосновывала тем, что произошло ДТП, в котором поврежден принадлежащий ей автомобиль «Volkswagen Passat». Постановлением суда первой инстанции виновным в совершении ДТП признан ОСОБА_5, водителя автомобиля «KIA Soul».
Кроме того, истец указала, что в результате ДТП ей причинен моральный вред, который заключается в пережитом в ДТП испуге, нервном стрессе, нравственных страданиях и переживаниях за состояние здоровья пострадавшей в результате ДТП ее матери ОСОБА_7, которая получила легкие травмы, а также за повреждение собственного имущества, ухудшение его технического и эстетического состояния, в невозможности пользоваться им и бытовых неудобствах, возникших вследствие этого.
Истец просила взыскать с ответчика в свою пользу разницу между фактическим размером ущерба и страховой выплатой в сумме 32 112,98 грн, 10 000,00 грн на возмещение морального вреда, судебные расходы в виде уплаченного судебного сбора и расходы на оплату осуществления автотовароведческого исследования в сумме 1 800,00 грн.
Решением суда первой инстанции иск ЛИЦО_4 удовлетворен частично. Взыскано с ОСОБА_5 в пользу ОСОБА_4 разницу между фактическим размером ущерба и страховой выплатой в размере 27 616,74 грн и 4 000,00 грн на возмещение морального вреда, а всего 31 616,74 грн. Взыскано с ОСОБА_5 в пользу ОСОБА_4 судебные расходы за проведение судебной экспертизы пропорционально той части исковых требований, в удовлетворении которых истцу отказано, в размере 245,46 грн.
Решением апелляционного суда, решение суда первой инстанции изменено, дополнена резолютивная часть решения следующим содержанием: обязать ОСОБА_4 передать ОСОБА_5 детали, подлежащие замене после получения возмещенных убытков и проведения ремонта автомобиля. В остальной части решение оставлено без изменений.
Мотивация кассационной жалобы: представитель ОСОБА_5 — ОСОБА_6 указывает, что истцом не доказано надлежащими доказательствами причинения ей морального вреда, вследствие ДТП.
Правовая позиция Верховного Суда: по смыслу ст. 1194 ГК Украины лицо, которое застраховало свою гражданскую ответственность, в случае недостаточности страховой выплаты (страхового возмещения) для полного возмещения причиненного им вреда обязано уплатить потерпевшему разницу между фактическим размером вреда и страховой выплатой (страховым возмещением).
Моральный вред — это потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий, или других негативных явлений, причиненных физической или юридическому лицу незаконными действиями или бездеятельностью других лиц.
Предписаниям ст. 23 ГК Украины установлено, что лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения ее прав. Моральный вред заключается, в частности, в душевных страданиях, которых физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно нее самой, членов ее семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которых физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, нанесшего моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Выводы: участие в ДТП, повреждения собственного имущества безусловно негативно повлияло на моральное состояние истца и привело к душевным страданиям, а поэтому ссылка заявителя в кассационной жалобе на то, что истцом не предоставлено каких-либо доказательств в подтверждение причинения ей морального вреда являются безосновательными.
Категорія справи № 761/14285/16-ц: не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Оприлюднено: 26.04.2019.
Номер судового провадження: 61-34581ск18
Державний герб України
Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 761/14285/16-ц
провадження № 61-34581св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач — ОСОБА_4,
відповідач — ОСОБА_5,
третя особа — Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Скайд»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 — ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року у складі судді Маліновської В. М. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа — Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Скайд» (далі — ПАТ СК «Скайд»), про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП).
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 17 липня 2015 року приблизно о 19 год 00 хв по АДРЕСА_1, сталася ДТП, у якій пошкоджено належний їй автомобіль «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року винною у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_5, водія автомобіля «KIA Soul», державної номерний знак НОМЕР_2.
Офіційним дилером «Volkswagen» — Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» (далі — ТОВ «Автосоюз) виставлено їй рахунок № 1230227, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 64 999,98 грн.
01 жовтня 2015 року вона звернулася до ПАТ СК «Скайд» із заявою про відшкодування майнового збитку, отриманого у результаті ДТП, згідно з якою 22 грудня 2015 року страховою компанією сплачено на рахунок ТОВ «Автосоюз» суму страхового відшкодування у розмірі 32 887,00 грн. Відповідно до звіту з визначення вартості майнового збитку, завданого власнику автотранспортного засобу, від 22 лютого 2016 року № 118-2016 складена калькуляція вартості відновлювального ремонту досліджуваного транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яка складає 65 155,75 грн.
Позивач зазначала, що фактичним розміром шкоди, завданої їй внаслідок ДТП, є розмір вартості відновлювального ремонту згідно з рахунком ТОВ «Автосоюз» від 31 липня 2015 року № 123022717, що складає 64 999,98 грн, а тому відповідач зобов’язана сплатити на її користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 32 112,98 грн (64 999,98 грн — 32 887,00 грн).
Крім того, позивач зазначила, що внаслідок ДТП їй завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому у ДТП переляку, нервовому стресі, моральних стражданнях та переживаннях за стан здоров’я постраждалої внаслідок ДТП її мати ОСОБА_7, яка отримала легкі травми, а також через пошкодження власного майна, погіршення його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила стягнути із відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 32 112,98 грн, 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на оплату здійснення автотоварознавчого дослідження у сумі 1 800,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 27 616,74 грн та 4 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 31 616,74 грн. Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати за проведення судової експертизи пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, у розмірі 245,46 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки страхової виплати не достатньо для повного відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, то різниця має бути сплачена відповідачем. Пошкодження майна позивача у результаті дій відповідача призвело до душевних страждань позивача, пов’язаних із необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення автомобіля, та інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, а тому відповідач зобов’язана відшкодувати позивачу завдану їй моральну шкоду, розмір відшкодування якої, із урахуванням вимог розумності та справедливості, складає 4 000,00 грн.
Відхиляючи клопотання відповідача про передачу їй у власність деталей, які підлягають заміні під час ремонту транспортного засобу і не можуть використовуватися за призначенням, суд першої інстанції виходив із того, що предметом позову є стягнення із відповідача на користь позивача коштів, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, а згідно з висновком експерта не встановлено, що транспортний засіб чи його частини не можуть використовуватися за призначенням.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 — ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення таким змістом: зобов’язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_5 деталі, що підлягають заміні після отримання відшкодованих збитків та проведення ремонту автомобіля. В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд неправомірно відмовив відповідачу у передачі їй у власність деталей, які підлягають заміні під час ремонту транспортного засобу і не можуть використовуватися за призначенням, оскільки суд, ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен передати це майно після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Висновки місцевого суду про зобов’язання відповідача сплати на користь позивача різницю між виплаченим страховим відшкодуванням і фактичним розміром збитків, а також про обов’язок відшкодувати моральну шкоду є законними та обґрунтованими, відповідають обставинам справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
У липні 2017 року представник ОСОБА_5 — ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що пошкоджений автомобіль позивачем не відновлено, жодних документів на підтвердження того, що для ремонту автомобіля купувалися деталі, комплектуючі позивачем не надано, а тому відповідач має право вимагати врахування зношеності автомобіля під час відшкодування заподіяних збитків. Здійснивши виплату страхового відшкодування страхова компанія повністю відшкодувала майнову шкоду, заподіяну позивачу внаслідок ДТП, а тому відсутні підстави для стягнення із відповідача у порядку статті 1194 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) вартості відновлювального ремонту без урахування зносу, оскільки він фактично не проведений, а збитки, заподіянні внаслідок ДТП, у розумінні статті 22 ЦК України відшкодовані у повному обсязі страховою компанією. Позивачем не доведено належними доказами заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок ДТП.
У січні 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_5 — ОСОБА_6, уяких заявник просить відхилити касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Заявник зазначає, що посилання у касаційній скарзі на необхідність відремонтувати автомобіль та надати акт виконаних робіт на підтвердження понесених позивачем збитків суперечить вимогам статті 22 ЦК України. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язок потерпілого надавати акт виконаних робіт на підтвердження заміни деталей на нові.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_5 — ОСОБА_6 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що 17 липня 2015 року о 19 год 00 хв по АДРЕСА_1 ОСОБА_5, керуючи автомобілем «КІА Soul», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого перед пішоходним переходом здійснила зіткнення із автомобілем «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зупинився із метою пропустити пішоходів, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, що підтверджується довідкою про ДТП від 17 липня 2015 року № 70273795.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правовпорушення та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
На момент скоєння ДТП відповідальність ОСОБА_5, як власника автомобіля «КІА Soul», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у ПАТ «СК «Скайд» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 листопада 2014 року № АІ/4485455.
Згідно з рахунком ТОВ «Автоюз» від 31 липня 2015 року № 123022717, ремонтної калькуляції від 31 липня 2015 року № 37091, аркуша перевірки даних від 31 липня 2015 року № 37091, вартість відновлювального ремонту «VolkswagenPassat», який належить ОСОБА_4, становить 64 999,98 грн.
На підставі страхового акта № 1648/15 ПАТ СК «Скайд» та визначення розміру виплати страхового відшкодування страховою компанією прийнято рішення про виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 32 887,00 грн, яке сплачено у відповідній сумі на рахунок ТОВ «Автосоюз», що підтверджується платіжним дорученням від 22 грудня 2015 року № 5167.
Згідно з довідкою ТОВ «Автосоюз» від 26 серпня 2016 року № 338 26 серпня 2016 року на рахунок товариства зарахована від ОСОБА_4 доплата за рахунком від 17 липня 2015 року № 123022717 у розмірі 32 112,98 грн згідно з рахунками від 25 серпня 2016 року № 123028222, що також підтверджується платіжним дорученням від 26 серпня 2016 року № 69666878 та квитанцією від 25 серпня 2016 року № 69365858.
Відповідно до звіту із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 22 лютого 2016 року № 118-2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуюча компанія» за заявою ОСОБА_4, вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті його пошкодження в ДТП складає 35 095,43 грн. До звіту додано ремонтну калькуляцію, згідно з якою вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 65 155,75 грн.
Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 13 лютого 2017 року 178/17-54, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року, вартість майнового збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження у ДТП, складає 33 815,83 грн, вартість відновлювального ремонту — 60 503,74 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою, другою та п’ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров’ю, майну третьої особи.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Моральна шкода — це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши, що позивач отримала від ПАТ «СК «Скайд» страхове відшкодування, якого не достатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що відповідач в силу статті 1194 ЦК України зобов’язана відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою, яка нею одержана від страховика.
Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 4 000,00 грн, відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, яка зазнала моральних страждань та втрат немайнового характеру.
Участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.
Посилання заявника у касаційній скарзі на необхідність позивачем відремонтувати автомобіль та надати акт виконаних робіт у підтвердження понесених збитків суперечить положенням статті 22 ЦК України відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов’язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи.
Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції — без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_8 — ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року у незмінній частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик
Оставить заявку на звонок:
Карта проезда:
