Коллекторы ТОВ Кредитні ініціативи - Кто такие Кредитные Инициативы

Что мы предлагаем:

Наше объединение адвокатов предлагает физическим лицам услуги адвоката по кредитам:

— Экспертиза договоров кредитования: вычисление истинного размера процентов, анализ перспектив заемщика, разъяснение прав и обязанностей сторон.

— Споры с банками о возврате незаконно уплаченных сумм и процентов: вычисление размера излишне (незаконно) удержанных процентов и комиссий, расторжение кредитного договора, перезаключение договора кредитования, представление интересов заемщика в суде.

— Защита интересов клиента перед банками, коллекторными агентствами, судебными исполнителями. Консультации юриста по кредитам и условиям взаимодействий с банками, коллекторными агентствами и судебными приставами, непосредственное участие в переговорах с ними, отстаивание интересов заемщика в процессе исполнительного производства, оспаривание действий судебных исполнителей и решений суда, защита интересов клиента перед банком при просрочке платежей.

— Финансовый адвокат. Адвокат по кредитным спорам поможет не только выявить излишне уплаченные проценты при досрочном погашении кредита, но и защитит перед банком, который будет обороняться и пытаться обвинить в нарушении условий договора заемщика, например, в просрочке одного из платежей, повлекшей убытки банку.

Кто такие ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" ?

Это коолекторы, созданные при Альфа-Банке, которые выкупают проблемные кредиты (в основном у Альфа-Банка), и проводят процедуру взыскания задолженности в свою пользу (суд, исполнительная надпись).

Официальные данные о компании:

ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ»

Повна назва: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ»

Код: 35326253

Адреса: 04655, м.Київ, Оболонський район, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 21

Директор: Конько Андрій Олегович

Основний вид діяльності: 64.91 Фінансовий лізинг

Власники на 19.02.2019

ІНШІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ КОМПАНІЯ «ЧІБЕЙЛ ЛІМІТЕД» , внесок — 142 394 000 грн, 100%

КІНЦЕВИЙ БЕНІФЕЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ПАНАЙОТІС КРІСТОДОЛОУ КІПР МІСТО НІКОСІЯ ВУЛИЦЯ ДЕРВІС ЕЛЕКШН БІЛДІНГ ПОВЕРХ 2

Вот что пишут Кредитные Инициативы у себя на сайте:

ООО «Кредитные инициативы» – финансовая компания, ведущая свою деятельность в соответствии с Законом Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг» на основании Свидетельства о регистрации финансового учреждения, выданного по распоряжению №1121 от 18.09.2008 года Государственной комиссией по регулированию рынков финансовых услуг Украины.

Согласно данного Свидетельства ООО “Кредитные инициативы” действует на правах финансового учреждения – юридического лица, которое в соответствии с законом предоставляет одну или несколько финансовых услуг в установленном законом порядке. В частности, ООО «Кредитные инициативы» имеет право предоставлять услуги факторинга и кредитования физических и юридических лиц.

Финансовая услуга представляет собой операции с финансовыми активами, осуществляемые в интересах третьих лиц за собственный счет или за счет этих лиц, а в случаях, предусмотренных законодательством – за счет привлеченных от других лиц финансовых активов с целью получения прибыли или сохранения реальной стоимости финансовых активов.

Чем занимаются Кредитные Инициативы (с сайта компании):

Основным видом деятельности ООО «Кредитные инициативы» в сфере финансовых услуг являются факторинговые операции.

В соответствии с Распоряжением Государственной комиссии по регулированию рынков финансовых услуг Украины «Об отнесении операций с финансовыми активами к финансовым услугам» от 3 апреля 2009 года N 231, – факторинговые операции отнесены к финансовым услугам.

Согласно ст.1077 Гражданского кодекса Украины, по договору факторинга (финансирование под уступку права денежного требования) одна сторона (фактор) передает или обязуется передать денежные средства в распоряжение второй стороны (клиента) за плату (любым предусмотренным договором способом), а клиент уступает или обязуется уступить фактору свое право денежного требования к третьему лицу (должнику).

Таким образом, сделка по договору факторинга направлена на финансирование одной стороной другой стороны путем передачи в ее распоряжение определенной суммы денежных средств. Такая услуга по такому договору предоставляется фактором клиенту за плату, размер которой определяется договором.

При этом само денежное требование, переданное клиентом фактору, не может рассматриваться как плата за предоставленную последним финансовую услугу. (Высший хозяйственный суд Украины. Дело № 10/282 от 10.10.2007; Верховный Суд Украины “Об отличиях договоров факторинга и договоров уступки права требования” от 10.07.2007р.)

Итак, факторинговая операция по своей юридической сути является сделкой по уступке права денежного требования (долга), то есть замены кредитора. Однако, основное (но не единственное) различие ее от цессии (уступка права денежного требования – ст. 512 Гражданского кодекса Украины) это оплатность услуг фактора.

Наша компания достаточно успешно покупает у других финансовых и нефинансовых учреждений задолженность физических лиц номинированную в иностранной валюте (валютные долги) с помощью такого финансового инструмента как факторинг.

Наши клиенты часто спрашивают, осуществляет ли ООО «Кредитные инициативы» факторинговые операции по покупке долгов физических лиц долг (кредитная задолженность и т.п.) которых номинирован в иностранной валюте и соответствуют ли эти операции нормам действующего в Украине законодательства, а именно, нужна фактору лицензия на осуществление валютных операций?

Мы отвечаем утвердительно, что такие операции не требуют наличия у нас — факторалицензии на осуществление валютных операций.

Свою позицию мы можем обосновать следующим образом: Согласно ст.1 Декрета Кабинета министров Украины, от 19.02.1993, № 15-93 “О системе валютного регулирования и валютного контроля” (далее – Декрет) валютные операции это:

• операции, связанные с переходом права собственности на валютные ценности, за исключением операций, осуществляемых между резидентами в валюте Украины;

• операции связанные с использованием валютных ценностей в международном обращении как средства платежа, с передачей задолженностей и других обязательств, предметом которых являются валютные ценности;

• операции, связанные с ввозом, переводом и пересылкой на территорию Украины и вывозом, переводом и пересылкой за ее пределы валютных ценностей.

Таким образом, необходимо определиться, являются ли валютные ценности предметом договора факторинга.

Согласно определению в ст.1 Декрета понятие «валютные ценности» это:

• валюта Украины – денежные знаки в виде банкнот, казначейских билетов, монет и в других формах, которые обращаются и являются законным платежным средством на территории Украины, а также изъятые из обращения или изымаемые из него, но подлежат обмену на денежные знаки, находящихся в обращении, средства на счетах, во вкладах в банковских и других финансовых учреждениях на территории Украины;

• платежные документы и другие ценные бумаги (акции, облигации, купоны к ним, боны, векселя (тратты), долговые расписки, аккредитивы, чеки, банковские приказы, депозитные сертификаты, сберегательные книжки, другие финансовые и банковские документы), выраженные в валюте Украины;

• иностранная валюта – иностранные денежные знаки в виде банкнот, казначейских билетов, монет, находящихся в обращении и являющиеся законным платежным средством на территории соответствующего иностранного государства, а также изъятые из обращения или изымаемые из него, но подлежат обмену на денежные знаки, находящихся в обращении, средства в денежных единицах иностранных государств и международных расчетных (клиринговых) единицах, находящиеся на счетах или вносятся в банковские и другие финансовые учреждения за пределами Украины;

• платежные документы и другие ценные бумаги (акции, облигации, купоны к ним, векселя (тратты), долговые расписки, аккредитивы, чеки, банковские приказы, депозитные сертификаты, другие финансовые и банковские документы), выраженные в иностранной валюте или банковских металлах;

• банковские металлы – это золото, серебро, платина, металлы платиновой группы, доведенные (аффинированные) до наивысших проб в соответствии с мировыми стандартами, в слитках и порошках, которые имеют сертификат качества, а также монеты, изготовленные из драгоценных металлов.

Таким образом, права требования денежных средств в иностранной валюте отсутствуют в перечне составляющих понятия «валютные ценности», соответственно операции с ними не являются валютными операциями и не требуют лицензирования в соответствии со ст.5 этого Декрета.

Правовые аспекты продажи долга.

В законодательстве Украины деятельность коллекторов никак не регулируется, и поэтому очень часто их действия переходят все границы. Многие из них опускаются до откровенных угроз, шантажа, провокаций.

Однако, теперь у таких должников появился судебный прецедент не оплачивать долги по кредитам, которые были перекуплены у банков коллекторскими фирмами. В частности, Апелляционный суд Днепропетровской области, который, рассматривая дело №214/4359/13-ц, признал ничтожными сделки по перепродаже кредитных портфелей коллекторским и факторинговым компаниям.

Таким образом, все, кто ведет в настоящее время судебные тяжбы с коллекторами, которые пытаются не просто вернуть долги, но и отобрать у людей залоговое имущество: квартиры, автомобили и т.д., могут ссылаться на данный прецедент и просить от судей решения в пользу должника. Еще раз подчеркнем — Апелляционный суд Днепропетровской области постановил, что факторинговые и коллекторские компании могут работать с деньгами, но не с залогами. Они не имеют права отбирать имущество, выселять из квартир и т.д. Исключение составляют только случаи, когда у коллекторов на руках есть соответствующее решение суда (что при данном прецеденте теперь почти невозможно). Если же при этом первичный банк-заемщик уже ликвидирован, то тогда вопрос о выплате долга вообще может быть снят с повестки дня. Поэтому юристы советуют не платить по перепроданным долгам, настаивая на том, чтобы данные требования исходили от банка-заемщика, а не какой-то компании. Для этого банку придется вернуть на свой баланс долг, а значит большинство на это просто не пойдет. Ведь многие долги были проданы коллекторам, а значит придется опять перекупать долговые обязательства. Для них это тупик.

Специалисты настаивают на том, чтобы должники не платили коллекторским компаниям. Ведь оплата в их пользу может означать, что вы “признали долг” перед ними. Если же вы уже оплатили, то можно сослаться на то, что в ваш адрес поступали угрозы (что бывает почти всегда).

Судебная практика с ТОВ Кредитные инициативы:

Справа № 357/13876/18

2/357/220/19

Категорія 57

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря — Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна, —

В С Т А Н О В И В :

23.11.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна, посилаючись на наступні обставини.

24.07.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №160- 2007/ф, за умовами якого банк надає позичальнику кредит до 27.07.2007 року у сумі 30 000 доларів США на умовах, передбачених цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним — не пізніше 23.07.2012 року.

24.07.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (яка є майновим поручителем ОСОБА_1В.) укладено іпотечний договір №200-2007/і. Вказаний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №160-2007/ф від 24.07.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобовязаний в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотеко держателю в кінцевий термін до 23.07.2012 року кредит у розмірі 30000,00 доларів США 00 центів, проценти за користування ним у розмірі 12% річних, а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є квартира в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори 23.06.2004 року за реєстром №1-1047, зареєстрованого в Білоцерківському МБТІ та в реєстрі права власності на нерухоме майно згідно витягу №3947325 від 23.06.2004 року, реєстраційний номер 6078062, номер запису 10832 в книзі 93.

Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.2010 року у справі № 2-860/2010 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за кредитним договором №60-2007/ф від 24.07.2007 року у сумі 183 430 грн.74 коп., що по курсу НБУ становить 23 209,68 доларів США, державне мито у сумі 513 грн. 79 коп., 120 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 184 064 грн.53 коп.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобовязується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду на умовах, визначених договором.

Згідно п.2.2 цього договору, внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитним договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань, правом на звернення стягнення за зобовязаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.11.2015 року у справі №357/10415/15-ц в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №160- 2007/ф від 24.07.2007 року в сумі, за кредитом — 2553,65 доларів США (за офіційним курсом НБУ складає 53 749, 80 грн.), відсотків — 136,20 доларів США (за офіційним курсом НБУ складає 23915,00 грн.), пені — 1202,55 доларів США (за офіційним курсом складає 25311,55 грн.), на загальну суму заборгованості по кредитному договору — 102 976, 35 грн. та судових витрат судом відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання зобовязань за кредитним договором припиненими виконанням — задоволений. Визнано зобовязання ОСОБА_1 за кредитним договором №160-2007/ф від 24 липня 2007 року припиненим виконанням. Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Згідно п.7 іпотечного договору №200-2007/і договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Даний договір діє до повного його виконання іпотекодавцями зобовязань за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. З Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи те, що відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 02.11.2015 року зобовязання Позивача перед Відповідачем по кредитному договору №160-2007/ф від 24 липня 2007 року припинені виконанням то відповідно і іпотечний договір №200-2007/і від 24.07.2007 року також припинений.

Просили суд визнати припиненою іпотеку нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, встановлену на підставі договору №200-2007/і, укладеного 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону відчуження зазначеного майна ( а. с. 29 34 ).

Ухвалою судді від 06 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження ( а. с. 37-38 ).

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 годину 00 хвилин 06 лютого 2019 року ( а. с. 51-52 ).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі Ордеру серії КС № 517301 від 22.11.2018 року ( а. с. 20) та договору-доручення про надання правової допомоги від 27.06.2017 року ( а. с. 35-36 ) не зявилася, надала до суду заяву, отриману судом 06.02.2019 року за вх. № 4971, в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був повідомленим належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за пять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

З наявного поштового повідомлення убачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» судову повістку про слухання справи, яке відбудеться 06.02.2019 року отримало 15.01.2019 року.

Тобто, відповідач заздалегідь був обізнаний про дату, час та місце слухання справи.

Третя особа приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце слухання справи був повідомленим належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце слухання справи був повідомленим належним чином.

Заяв та клопотань збоку учасників справи до суду не надходило, як і не надходило від відповідача відзив на позовну заяву позивача ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не зявилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 06.02.2019 року було постановлено провести заочний розгляд у вищезазначеній цивільній справі.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 24.07.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №160- 2007/ф, за умовами якого банк надає позичальнику кредит до 27.07.2007 року у сумі 30 000 доларів США на умовах, передбачених цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним — не пізніше 23.07.2012 року.

24.07.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (яка є майновим поручителем ОСОБА_1В.) укладено іпотечний договір №200-2007/і. Вказаний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №160-2007/ф від 24.07.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобовязаний в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотеко держателю в кінцевий термін до 23.07.2012 року кредит у розмірі 30000,00 доларів США 00 центів, проценти за користування ним у розмірі 12% річних, а також відшкодувати іпотеко держателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором ( а. с. 8-10 ).

Встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.2010 року у справі № 2-860/2010 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за кредитним договором №60-2007/ф від 24.07.2007 року у сумі 183 430 грн.74 коп., що по курсу НБУ становить 23 209,68 доларів США, державне мито у сумі 513 грн. 79 коп., 120 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 184 064 грн.53 коп.

Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.11.2015 року у справі №357/10415/15-ц в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №160- 2007/ф від 24.07.2007 року в сумі, за кредитом — 2553,65 доларів США (за офіційним курсом НБУ складає 53 749, 80 грн.), відсотків — 136,20 доларів США (за офіційним курсом НБУ складає 23915,00 грн.), пені — 1202,55 доларів США (за офіційним курсом складає 25311,55 грн.), на загальну суму заборгованості по кредитному договору — 102 976, 35 грн. та судових витрат судом відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання зобовязань за кредитним договором припиненими виконанням — задоволений. Визнано зобовязання ОСОБА_1 за кредитним договором №160-2007/ф від 24 липня 2007 року припиненими виконанням. Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. ( а. с. 14-16 ).

Зазначеним рішенням встановлено, що судовим рішенням про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором боржником виконано в повному обсязі, тобто мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, відтак, строк договору закінчився.

Встановлено, що відповідачем повністю сплачено заборгованість за кредитним договором № 160-2007/ф від 24.07.2007 року, а тому суд вважає за можливим задовольнити зустрічний позов та визнати зобовязання ОСОБА_1 за даним кредитним договором припиненими виконанням ( а. с. 15-16 ).

Рішення Білоцерківського місьрайонного суду Київської області від 02.11.2015 року набрало законної сили 24.11.2015 року ( а. с. 16 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

При зарахуванні грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.

Разом з тим статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобовязання вважаються припиненими.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку», частини першої статті 572 ЦК України та частини першої статті 575 іпотека це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобовязання, зокрема, на підставі виконанням.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, повязаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобовязання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у звязку із цим основного зобовязання іпотека припиняється.

Статтею 29 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобовязання.

Аналогічні вимоги закріплені також у ст. 593 ЦК України, де в п.1 зазначено, що право застави припиняється у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою.

Зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в частині 1 статті 598 ЦК України. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-939цс15 припинення зобов’язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином.

Отже, враховуючи те, що відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 02.11.2015 року зобовязання позивача перед відповідачем по кредитному договору №160-2007/ф від 24 липня 2007 року припинені виконанням, то з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання припиненою іпотеку нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача в частині вилучення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону відчуження зазначеного майна, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки та припинення обтяжень, накладених у звязку з цією іпотекою, підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV із змінами та доповненнями та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 клієнти мають право після повного виконання грошових зобов’язань перед банком, подати відповідачу письмову заяву та здійснити дії, пов’язані із державною реєстрацією припинення іпотеки та зняття заборони.

Обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження з предмету іпотеки, одержавши повідомлення установи банку про погашення кредиту та відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України також Проводить державну реєстрацію припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.

Встановлено, що звертаючись до відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» з проханням надати відповідний лист, який буде підставою для виключення запису нотаріусом, позивачу надійшла відповідь, в якій відповідач повідомив, про неможливість задоволення вимог.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/16461/16.

Отже, вимоги позивача про визнання іпотеки припиненими, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна є взаємоповязаними та такими, що випливають одна з одної, а тому такі вимоги позивача в частині вилучення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону відчуження зазначеного майна є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову навідповідача.

Оскільки, позивачем при зверненні до суду було понесені судові витрати у сумі 1409,60 гривень, понесення яких документально підтверджується ( а. с. 26-28 ), то зазначена сума підлягає стягненню з відповідача по справі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 391, 572, 575, 593, 598, 599, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 82, 133, 141, 265, 273, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 29 Закону України «Про заставу», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV із змінами та доповненнями , суд, —

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна, — задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, встановлену на підставі договору №200-2007/і, укладеного 24.07.2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону відчуження зазначеного майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1409,60 гривень ( одна тисяча чотириста девять гривень шістдесят копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, — у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: 09100, АДРЕСА_4, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт серії СМ № 002548, виданий МВ № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, 05.02.1999 року);

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ( адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, ЄДРПОУ: 35326253 );

Третя особа: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 09100, АДРЕСА_4, РНОКПП: НОМЕР_2, паспорт серії СК № 149771, виданий МВ № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, 14.05.1996 року);

Третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, буд. 16 ).

Повне заочне судове рішення складено 06 лютого 2019 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_5

Єдиний унікальний номер 341/1714/17

Номер провадження 2/341/23/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді -Юсип І.М.

секретарів -Король І.Л., Матейко О.С.,

з участю представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача -Матвійчука М.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Галицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_4 — ОСОБА_6, 16.11.2017 р. звернувся в суд з позовом до відповідача та третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., Галицький районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та просить постановити рішення, яким зупинити виконавче провадження № 52068522 щодо виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу — Чуловським В.А. № 11511 від 03.06.2016 р. та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11511, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 03.06.2016 р. щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 500962266 від 15.10.2014 р.

Ухвалою суду від 22.12.2017 р. зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 52068522 в частині стягнення на підставі виконавчого напису № 11511, вчиненого 03.06.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500962266 від 15.10.2014 р.

04.10.2018 р. ухвалою суду замінено неналежного відповідача Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (первісного кредитора) на відповідача — Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (нового кредитора, який є правонаступником первісного кредитора).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав при цьому суду пояснив, що 15.10.2014 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладено Кредитний договір №500962266, відповідно до якого банком надано йому кредитні кошти в сумі 79659,02 грн., під 15,99 % річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком повернення до 16.10.2019 р. Крім того, відповідно до п. 2.8. Кредитного договору передбачена комісійні винагороди банку.

У жовтні 2017 р. позивачу стало відомо про те, що 26.08. 2016 р. постановою головного державного виконавця відділу ДВС Галицького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження за №52068522 щодо виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. № 11511 від 03.06.2016 р. про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 84 383,07 гри., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі — 69 519,09 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 7 140,41 грн.; заборгованість по комісії у розмірі 7 723,57 грн. Однак, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження та виконавчим написом, що знаходиться в матеріалах виконавчого провадження вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про стягнення заборгованості. Також, в матеріалах виконавчого напису відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості, а також, не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є боргом позивача за кредитним договором.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус Чуловський В.Я. не отримував від відповідача первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості його перед відповідачем, а також суми комісійних винагород та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Більше того, відсутній розрахунок боргу, щодо наявності його грошового зобов’язання по кредиту, процентах річних та комісійних винагород, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов’язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та комісійних винагород у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та його позиції та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис, скоріш за все, було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до нього, однак і такого розрахунку немає.

Також, 15.10.2013 р. між позивачем та банком не укладався повністю окремий кредитний договір, а було заповнено лише перший розділ кредитного договору, а усі відносини між позичальником та банком, що виникають на підставі цього договору врегульовуються Розділом 2 «Загальні умови кредитування (рефінансування) фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженими розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» №2909 від 08.09.2014 р., які є невід’ємною частиною цього Договору.

Як випливає із матеріалів виконавчого напису банком не були додані оригінали вказаних складових частин кредитного договору, що є порушенням п. 2 Переліку документів, а нотаріус всупереч вимогам п. 3.5 глави 16 розділу II Порядку при вчиненні виконавчого напису не перевірив належним чином, чи подано на обгрунтування стягнення необхідний обсяг передбачених Переліком документів. Вважає виконавчий напис вчинено із грубим порушенням порядку вчинення нотаріальних дій. Просив позов позивача задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11511, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 03.06.2016 р. щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №500962266 від 15.10.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, будь-яких заперечень щодо позову позивача подано не було.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. та представник Галицького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явились по невідомій суду причині, хоч про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися в установленому законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення про вручення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.06.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №11511, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №500962266 від 15.10.2014 р. у сумі 84383,07 грн., з яких 69519,09 грн. заборгованість за кредитом, 7140,41 грн. заборгованості за процентами, 7723,57 грн. заборгованість по комісії та сума плати, що здійснена стягувачем пов’язаних із вчиненням виконавчого напису. Також зазначено строк, за яким провадиться стягнення з 16.09.2015 р. по 08.04.2016 р. (а.с.10).

З копії постанови від 26.08.2016 р. вбачається, що старшим державним виконавцем відділу ДВС Галицького районного управління юстиції Жовкевич Г.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №НВТ 103665 виданий 03.06.2016 р. (а.с.8).

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви в матеріалах виконавчого напису відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Також, у Виконавчому написі не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є боргом ОСОБА_4 за кредитним договором.

Відповідно до ст. 87 Закону України »Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України »Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зі змісту кредитного договору видно, що кредитні кошти надані позивачу на строк до 16.10.2019 р. (а.с.11). За таких обставин суд вважає, що нотаріус не взяв до уваги факт пропуску відповідачем строку позовної давності.

Крім того, здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України ‘Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі — Порядок).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, встановлено такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Ним взято до уваги тільки розрахунок розміру невиконаних зобов’язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені, який зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача. Тобто, виконавчий напис було вчинено виключно на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог до позивача.

На думку суду, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України »Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Беручи до уваги наведене, суд вважає позов обгрунтованим, а тому оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, серед іншого звільняються інваліди І та II груп. Оскільки, позивач ОСОБА_4 є інвалідом І групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0781957 (а.с.7), то відповідно до вищевказаного він звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути на користь держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

На підставі викладеного, Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, керуючись ст.ст. 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Галицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11511, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем від 03.06.2016 р. щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 500962266 від 15.10.2014 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06 лютого 2019 року.

Суддя:І. М. Юсип

Справа № 522/21341/18

Провадження № 2/522/3996/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого — суддіЧернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Прусс О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особидержавне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_3 проусунення перешкоду здійсненніправа власностішляхом зняттяобтяження,

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи державне підприємство «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом зняття обтяження.

10 грудня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

11 грудня 2018 року до суду надійшла заява про уточнення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи державне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом зняття обтяження

В позовній заяві позивач посилається на те, що 09.02.2012 року ним за договором купівлі-продажу транспортного засобу було придбано у ОСОБА_2 автомобіль LEXUS модель GX 470, рік випуску 2006, тип ТЗ: загальний легковий № кузова/шассі: JTJBT20X560111805, реєстраційний номер НОМЕР_1. Під час реєстрації будь — яких обтяжень або обмежень щодо розпорядження вказаним автомобілем не було. Після перереєстрації автомобіля в 2018 році було змінено реєстраційний номер на ВН 5778 ІС. В кінці листопада 2018 року, маючи бажання зняти з реєстрації вказаний транспортний засіб, позивач довідався, що 22.11.2016 року реєстратором Філії міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» на вищевказаний автомобіль було накладено обтяження у вигляді застави рухомого майна, яке перешкоджає йому повноцінно розпоряджатись належним йому майном. Позивач наголошує, що придбаний ним автомобіль з моменту покупки ніколи ним не передавався в заставу і тому відомості про існуючу заставу цього автомобіля є помилковими.

Вважає, що вищевказані обставини свідчать про порушення його майнових прав, які потребують судового захисту і у звязку з чим він звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року відкрито провадження по справі та встановлено загальний порядок позовного провадження для розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позов, в якому визнає обставини, зазначені в обґрунтування позову, вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

16 січня 2019 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, у відзиві просив розглядати справи за його відсутністю.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання сповіщався належним чином, про поважність причин не явки суд не повідомив.

Треті особи надали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд у зв’язку з неявкою відповідачів і третіх осіб, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, слухає справу за відсутності сторін в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

18.12.2006 року ОСОБА_3 уклав кредитний договір №05-01-16/1058 з акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і на забезпечення зобов’язань за яким 18.12.2006 року також було укладено договір застави транспортного засобу №05-01-16/1059, заставодавцем за яким виступив ОСОБА_2, який передав в заставу належний йому на праві власності автомобіль LEXUS модель GX 470, рік випуску 2006, № кузова/шассі: JTJBT20X560111805.

З витягу з протоколу №69 від 21.12.2011року засідання комітету по роботі з проблемними активами ПАТ Промінвестбанк та з квитанції №1/77 від 09.02.2012 року вбачається, що умови банку позичальником та заставодавцем було виконано і вищевказаний транспортний засіб було виведено із-під застави.

09.02.2012 року позивачем було придбано у ОСОБА_2 автомобіль LEXUS модель GX 470, рік випуску 2006, тип ТЗ: загальний легковий № кузова/шассі: JTJBT20X560111805, реєстраційний номер НОМЕР_1. В 2018 році реєстраційний номер вказаного автомобіля було змінено на ВН 5778 ІС (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХІ 114054, видане територіальним сервісним центром МВС України №5152 (м.Одеса).

Згідно даних з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 22.11.2016 року 18:02:27 зареєстровано обтяження за №16059237 реєстратором: Філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4; вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; підстава обтяження: договір застави, 05-01-16/1058, 18.12.2006 р. ТОВ «Кредитні ініціативи»; об’єкт обтяження: автомобіль легковий, авто LEXUS GX 470, рік випуску 2006, номер об’єкта JTJBT20X560111805, номер державної реєстрації ВН 0707 АР; обтяжувач ТОВ «Кредитні ініціативи»; боржник: ОСОБА_2.

В силу частин 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» не надав до суду доказів укладення 18.12.2006 р. з ОСОБА_2 будь-якого договору застави щодо автомобіля LEXUS GX 470, рік випуску 2006, номер об’єкта JTJBT20X560111805, номер державної реєстрації ВН 0707 АР і відповідної реєстрації вказаного обтяження до придбання позивачем зазначеного автомобіля. Також ТОВ Кредитні ініціативи не повідомив суду інших обставин, що засвідчили б наявність у нього прав обтяжувача щодо вказаного рухомого майна. Натомість позивачем надано докази того, що на момент придбання ним автомобіля, а саме 09.02.2012 року, вказане рухоме майно було вільне від будь-якої зареєстрованої застави.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень взаємні права та обов’язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Статтею 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що лише зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Згідно зі ст. 388 ЦК України і ч.1ст. 10 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У ст.330 ЦК України зазначено, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача. Згідно ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вище зазначалось, позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття обтяження належного йому рухомого майна. Натомість, ч. 2 ст. 42 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що до Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до частини пятої ст. 43 вказаного Закону, відомості проприпинення обтяженняреєструються держателемабо реєстраторомДержавного реєструна підставірішення судуабо заявиобтяжувача,в якійзазначаються реєстраційнийномер запису,найменування боржника,ідентифікаційний кодборжника вЄдиному державномуреєстрі підприємствта організаційУкраїни чиіндивідуальний ідентифікаційнийномер боржникав Державномуреєстрі фізичнихосіб -платників податківта іншихобовязкових платежівта інформаціяпро припиненняобтяження.

Виходячи з того, що предмет позову стосується саме припинення зареєстрованого обтяження, а також з урахуванням доведеності позовних вимог, суд доходить висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Крім того, в порядуст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів 704,80 гривень судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви.

На підставіст.ст.321,391ЦК України, керуючись ст.ст.141,263-265,282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особидержавне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття обтяження задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності на автомобіль LEXUS модель GX 470, рік випуску 2006, тип ТЗ: загальний легковий № кузова/шассі: JTJBT20X560111805, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Припинити обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключити напис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: зареєстровано 22.11.2016 року 18:02:27 за №16059237 реєстратором: Філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4; вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; підстава обтяження: договір застави, 05-01-16/1058, 18.12.2006 р. ТОВ «Кредитні ініціативи»; об’єкт обтяження: автомобіль легковий, авто LEXUS GX 470, рік випуску 2006, номер об’єкта JTJBT20X560111805, номер державної реєстрації ВН 0707 АР; обтяжувач ТОВ «Кредитні ініціативи»; боржник: ОСОБА_2, номер картки платника податків НОМЕР_3.

Стягнути врівних частинахз ТОВ«Кредитні ініціативи»(кодЄДРПОУ 35326253вул.Вікентія Хвойки,21,м.Київ 04655)та ОСОБА_2(номеркартки платникаподатків НОМЕР_3,АДРЕСА_2 65026)на користьОСОБА_1 (номеркартки платникаподатків НОМЕР_4вул.Костанді,6корпус Бм.Одеса Одеська область 65001) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп, а саме по 352 (триста п?ятдесят дві) гривні 40 коп. з кожного відповідача.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2019 року.

Суддя Л.М. Чернявська

01.02.2019

Справа № 344/3677/18

Провадження № 2/344/1007/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 11.07.2017 року, зареєстрованим у реєстрі за №13473, таким, що не підлягає виконанню, стягнення 704,80 грн. витрат по оплаті судового збору, —

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 11.07.2017 року, зареєстрованим у реєстрі за №13473, таким, що не підлягає виконанню, стягнення 704,80 грн. витрат по оплаті судового збору. Позовні вимоги мотивував тим, що виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., що зареєстрований в реєстрі за №13473 запропоновано стягнути на користь відповідача заборгованість за договором про іпотечний кредит №81 від 26.02.2008 року в розмірі 916 093,90 грн. за період з 01.06.2016 року по 01.05.2017 року. 27.09.2017 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Созанським С.Д. відкрито виконавче провадження №54784304 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» 916 093,90 грн. Вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не перевірив безспірність заборгованості, не взяв до уваги закінчення строку позовної давності. Позивач перестав виконувати щомісячні зобов»язання з погашення кредиту з 24.06.2009 року, а з 19.11.2010 року — зобов»язання зі сплати процентів за користування кредитом.У виконавчому написі вказано, що стягнення заборгованості проводиться за період з 01.06.2016 року по 01.05.2017 року, однак, в позовній заяві по справі №344/8974/17 така ж сума заборгованості нарахована за період з 17.12.2012 року по 01.05.2017 року. Отже, нотаріус у виконавчому написі неправильно встановив період стягнення заборгованості, який фактично перевищив трьохрічний термін, передбачений ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Крім цього, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен був перевірити, чи надано на обгрунтування суми заборгованості документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов»язання. Проте, нотаріусу такі документи надано не було, він не пересвідчився, що сума заборгованості є безспірною, так як на даний час існує судове рішення, яким стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит №81 від 26.02.2008 року в розмірі 186 966,83 грн. Видавши спірний виконавчий напис, нотаріус не врахував цей факт і зазначив суму заборгованості у виконавчому написі 916 093,90 грн., чим було допущено подвійне стягнення заборгованості. Крім цього, спір щодо розміру заборгованості перебуває на розгляді в Богородчанському районному суді справа №344/8974/17. За таких обставин у приватного нотаріуса були відсутні достатні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем є безспірним, у зв»язку з чим вважає, що приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським В.А. було необгрунтовано вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №81 від 26.02.2008 року. За таких обставин просить визнати вищевказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути на його користь витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову оскільки приватним нотаріусом виконавчий напис вчинено правомірно на підставі належних документів, жодного подвійного стягнення немає.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не порвідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.42, 50, 56).

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

11.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженю відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за Договором про іпотечний кредит №81 від 26.02.2008 року, право вимоги за яким було відступлено Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на корсить стягувача на підставі Договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 рокув розмірі 916 093,90 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом — 465 882,68 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом — 394 924,72 грн.; заборгованість по комісії — 55 286,50 грн., за період з 01.06.2016 року по 01.05.2017 року (а.с.6).

Відповідно дост. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат»,постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5(далі — Порядок).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, встановлено такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В судовому засіданні встановлено, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, оскільки, йому було надано тільки розрахунок розміру невиконаних зобов»язань за кредитним договором, суму боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії, який зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача. Тобто, виконавчий напис було вчинено виключно на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками товариства, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог до позивача.

Крім того, судом встановлено, що заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19.08.2013 року у справі № 338/1265/13-ц, яке набрало законної сили 06.11.2013 року згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області, в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №81 від 26.02.2008 року, яка станом 28.02.2013 року складає 186 966,83 грн. звернуто стягнення на предмети іпотеки (а.с.24-29).

Також рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 року у справі № 344/89747/17 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 916 093,90 грн. заборгованості за кредитним договором від 26.02.2008 року №81. У мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договору, в зв»язку з чим станом на 24.03.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 916 093,90 грн. Суд прийшов до висновку, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 14.07.2017 року, тобто з пропуском трирічного строку на його пред»явлення, оскільки, на думку суду перебіг позовної давності почався з 11.07.2013 року (а.с.61, 62).

З таким висновком суду першої інстанції погодилась і колегія Івано-Франківського апеляційного суду, про що зазначено у постанові від 29.11.2018 року, якою рішення Богородчанського районного суду від 03.09.2018 року залишено без змін (а.с.63-65).

Як вбачається із копії позовної заяви про стягнення заборгованості в розмірі 916 093,90 грн. та доданого до неї розрахунку заборгованості, така сума заборгованості виникла станом на 24.03.2016 року за період з 17.12.2012 року (а.с.31-35).

У виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 01.06.2016 року по 01.05.2017 року, що не відповідає дійсності та спростовується вищенаведеними доказами.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, безспірність суми у вчиненому виконавчому написі, її відповідність письмовій вимозі стягувача боржнику стороною відповідача не доведена. Будь-яких доказів на підтвердження даних обставин відповідачем суду не подано.

Беручи до уваги наведене, суд вважає позовну вимогу про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 11.07.2017 року, зареєстрованим у реєстрі за №13473, таким, що не підлягає виконанню обґрунтованою, а тому оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №ПН68576С1 від 23.03.2018 року (а.с.1).

На підставі викладеного, Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, —

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 11.07.2017 року, зареєстрованим у реєстрі за №13473, таким, що не підлягає виконанню, стягнення 704,80 грн. витрат по оплаті судового збору — задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 11.07.2017 року, зареєстрований у реєстрі за №13473.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», місцезнаходження якого: 04080, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 — 704,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 11.02.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.

29.01.2019 Справа № 756/9534/17

Ун. №756/9534/17

Пр. №2/756/551/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва:

в складі головуючого судді — Шевчука А.В.,

при секретарях : Марценюк А.І.,Мушентик І.В.

за участі: представника позивача — ОСОБА_1,

представника відповідача — ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу — Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, —

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання виконавчого напису №13056 вчиненого 27.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу — Чуловським В.А. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову вказував, що виконавчий напис №13056 щодо звернення стягнення на транспортний засіб марки — TOYOTA модель — AVALON, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 для задоволення вимог стягувача у розмірі 1 829 298 грн. 03 коп. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання кредитного договору №2045 від 13.11.2006 року укладеного між позивачем та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», не відповідає вимогам чинного на момент вчинення законодавства.

У судовому засіданні представник позивача, позов підтримала з підстав зазначених у позовній заяві та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу — Чуловський В.А. в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не подавав.

За таких обставин, з огляду на позицію представника позивача та представника відповідача, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд, однак не з’явилися до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі керуючого філією «Залізничне відділення Промінвестбанку в м. Київ» ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2045 за умовами якого останній отримав кредит у сумі 54 356 доларів США зі сплатою 11% річних за користування кредитом з кінцевим строком повернення до 12.11.2013 року (а.с. 18-25).

13.11.2006 року з метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу №2046, предметом застави згідно якого є належний позивачу на праві власності транспортний засіб марки — TOYOTA модель — AVALON, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 (а.с. 26-29).

17.12.2012 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло прав вимоги, в тому числі, до ОСОБА_3 за кредитним договором №2045.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу — Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис зареєстрований у реєстрі за №13056 про стягнення з ОСОБА_3 на користь стягувача заборгованості по кредитному договору №2045 від 13.11.2006 року у загальному розмірі 1 829 298 грн. 03 коп., яка складається з: 892 639 грн. 77 коп. заборгованості за кредитом, 936 658 грн. 26 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису шляхом звернення стягнення на транспортний засіб марки — TOYOTA модель — AVALON, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 (а.с. 30).

Пунктом 4.2 договору застави транспортного засобу №2046 від 13.11.2006 року визначено, зокрема, право заставодержателя в разі незадоволення його вимог у позасудовому порядку, звернути стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса або іншим способами, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2013 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальним законом, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, є Закон України від 18.11.2003 року №1255-ІV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Частинами 1, 3 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»», який набрав чинності з 01 січня 2004 року, встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, частиною першою статті 24 цього Закону визначено, що до забезпечувальних обтяжень належить, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

За приписами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом, в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 22.09.2011 року №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання відносин між кредитором і споживачами фінансових послуг».

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно норми ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.

22 вересня 2011 року прийнято Закон України №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання відносин між кредитором і споживачами фінансових послуг», яким було внесено зміни до частини 1 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та доповнено норму щодо звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому, лише з дня набрання чинності Законом України від 22.09.2011 року №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання відносин між кредитором і споживачами фінансових послуг», а саме, з 16.10.2011 року, частина 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», була викладена в наступній редакції, а саме — звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Виходячи з вищевикладеного, дія Закону України від 22.09.2011 року №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання відносин між кредитором і споживачами фінансових послуг» відповідно до п. 2 Прикінцевих положень не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання останнім чинності.

Таким чином, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (транспортний засіб марки — TOYOTA модель — AVALON, реєстраційний номер НОМЕР_1) на підставі виконавчого напису нотаріуса за Договором застави транспортного засобу №2046 від 13.11.2006 року та Кредитного договору №2045 від 13.11.2006 року здійснено неправомірно.

За правилами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Згідно п. 3.1 глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. За п.п. 3.3 п. 3 глави 16 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

Крім того, за ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п.2.3 глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надіслання іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури повідомлення ОСОБА_3 про намір вчинення виконавчого напису у терміни визначені Законом та отримання вказаної вимоги позивачем.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_3 законні і обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За таких обставин, суд вважає доцільним стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_3 суму сплаченого та документально підтвердженого судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання відносин між кредитором і споживачами фінансових послуг», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 77, 81, 82, 83, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, —

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу — Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 27.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу — Чуловським Володимиром Анатолійовичем, зареєстрований у реєстрі за №13056, яким звернуто стягнення на автомобіль TOYOTA модель — AVALON, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 1 829 298 грн. 03 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойка, 21 код ЄДРПОУ 35326253) на користь ОСОБА_3 640 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.В. Шевчук

Справа № 201/2365/18

Провадження № 2/201/555/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, —

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач звернулася до суду із позовом до ТОВ «Кредитні Ініціативи», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що у лютому 2018 року їй стало відомо, що на виконанні у Соборному відділ ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавчий напис, вчинений 15 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та зареєстрований в реєстрі за № 22099, який запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за кредитним договором № 075п від 28 грудня 2005 року, право вимоги за яким 28 листопада 2012 року було відступлено ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу, якому в свою чергу право вимоги було відступлено 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу № 15, за період з 01 червня 2014 року по 20 жовтня 2016 року в сумі 2126550 грн., з яких сума заборгованості за кредитом складає 1139634,66 грн., сума заборгованості за відсотками 986915,34 грн. Позивач вважає указаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватний нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним. Також нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності щодо заборгованості, а позивач не отримувала від ТОВ «Кредитні ініціативи» жодної вимоги щодо погашення заборгованості. Окрім того, позивач звертає увагу, що на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, вступило в законну силу рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року у справі 201/6716/13-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 075п від 28 грудня 2005 року, яка станом на 28 вересня 2014 року складає 85186,81 доларів США, що еквівалентно1099658,90 грн., звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 075п від 28 грудня 2005 року шляхом проведення прилюдних торгів, трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, виселивши останню. Проте дане рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не підлягає виконанню на період дії Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Таким чином, на думку позивача безспірність вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» також спростовується наявність указаного рішення. Також позивач звертає увагу на те, що у оскаржуваному написі зазначено період, за який необхідно здійснити стягнення заборгованості, з 01 червня 2014 року по 20 жовтня 2016 року. Тоді як рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року заборгованість визначена станом на 28 вересня 2014 року. Таким чином, виконавчим написом стягнута заборгованість у тому числі і за період, за який вже була стягнута заборгованість на підставі рішення суду. Також позивач вважає, що з виконавчого напису неможливо зрозуміти, яку саме суму боргу винен боржник в валюті кредитування відповідно до умов кредитного договору, а також за яким курсом та станом на яку дату зроблено конвертацію суми боргу в українську гривню. З урахуванням викладеного позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 22099 (т.1 а.с.3-9).

17 квітня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ТОВ «Кредитні ініціативи» належним чином виконало вимоги законодавства щодо переліку документів, які встановлюють безспірність заборгованості та на підставі яких документів вчиняється виконавчий напис. При цьому нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Щодо посилань позивача на рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, представник відповідача зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовязання за забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобовязанням (а.с.47-52).

Представником позивача 11 травня 2018 року було надано до суду відповідь на відзив, у якому посилається на те, що надана відповідачем копія повідомлення направлена не на адресу , яка указана в іпотечному договорі, а на іншу адресу. Також представник позивача посилається на те, що сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, повинна відповідати сумі, вказаній у письмовій вимозі-повідомленні. Проте, відповідно до копії досудової вимоги від 09 листопада 2016 року, останній вимагає сплатити заборгованість станом на 20 жовтня 2016 року у розмірі 169055,76 доларів США, що еквівалентно 4345409,38 грн. В свою чергу, 15 грудня 2016 року приватний нотаріус було вчинено виконавчий напис, за яким було стягнуто заборгованість в сумі 2126550 грн. Також незрозуміло, які саме документи надавалися стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, та чи надавалися такі взагалі. Відповідачем не надано належного розрахунку заборгованості позивача за кредитним договором, з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових загальної суми заборгованості станом на 20 жовтня 2016 року, утому числі з урахуванням валюти кредитного зобовязання та курсу цієї валюти до гривні, встановленого НБУ. Надана стягувачем приватному нотаріусу таблиця-розрахунок заборгованості не може бути підставою для вчинення виконавчого напису, оскільки не є банківською випискою та не містить інформацію щодо проведених операцій за договором кредиту (а.с.66-70).

30 травня 2018 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відзив, у яких останній посилається на те, що стягувачем належним чином виконано вимоги законодавства щодо переліку документів, які встановлюють безспірність заборгованості та на підставі яких вчиняється виконавчий напис. У вимозі про усунення порушень чітко вказано складові боргу, і позивач не звернула увагу, що виконавчим написом було стягнуто боргу по тілу кредиту і відсоткам, а по штрафним санкціям ні. Більш того, наявність іншої суми у виконавчому написі, ніж тієї, що вказана у вимозі не є спором про розмір і не може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (т.2 а.с.3-8).

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просить розглянути справу у письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи документами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити (т.2 а.с.50).

Представник відповідача надав до суду заяву, у якій просив проводити судове засідання без його участі, у задоволенні позову просив відмовити (ат.2 а.с.51).

Треті особи у судове засідання не зявилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 28 грудня 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 075п, згідно якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 54900 доларів США строком до 28 грудня 2025 року, зі сплатою 16 % річних на придбання нерухомості (а.с.т.1 а.с.88-91).

У подальшому, 02 квітня 2007 року, 01 червня 2006 року, 18 грудня 2007 року, 17 вересня 2009 року, 28 вересня 2009 року, 29 червня 2011 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і його правонаступниками (ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до спірного кредитного договору та договори про зміни та доповнення до кредитного договору № 75п від 28 грудня 2005 року, якими, зокрема було: визначено заборгованість за кредитним договором станом на 17 вересня 2009 року, викладено кредитний договір в новій редакції, продовжено строк договору до 28 грудня 2030 року, проведено реструктуризацію боргу, встановлено фіксований платіж по договору, змінено розмір відсотків за користування кредитом тощо (т.1 а.с.92-105, 111-116).

В забезпечення виконання позичальником своїх договірних зобов’язань за вказаним кредитним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем 28 грудня 2005 року було укладено іпотечний договір № 075з, що посвідчений в нотаріальному порядку, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю трикімнатну квартиру.

Згідно з договором факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеним між ПАТ «Сведбанк» (яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та яке в свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», банк відповідно до п. п. 2.1, 2.2 відступає свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

Також, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та яке в свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами згідно якого разом з відступленням прав вимог заборгованостей за кредитними договорами боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу укладеного між сторонами від 28 листопада 2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких зазначено в додатку № 1 до цього договору, до якого увійшов і іпотечний договір № 75з від 28 грудня 2005 року.

Потім, 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якого, — ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за спірним кредитним договором № 075п від 28 грудня 2005 року.

Також, 28 листопада 2012 року міжТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами згідно якого разом з відступленням прав вимог заборгованостей за кредитними договорами боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу укладеного між сторонами 28 листопада 2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких зазначено в додатку № 1 до цього договору до якого увійшов і іпотечний договір № 75з від 28 грудня 2005 року.

Указані фактичні обставини встановлені рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року та доведенню не підлягають.

Попри взяті на себе зобов’язання відповідач ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення отриманого кредиту, сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, пені у встановленні договором строки, у зв’язку з чим, за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 28 вересня 2014 року (за розрахунками позивача) складає суму 86346,73 доларів США, що еквівалентно 1114632,06 грн., де: сума кредиту — 44355,43 доларів США, що еквівалентно 572575,06 грн.; відсотки — 20502,07 долари США, що еквівалентно 264656,98 грн.; пеня — 21489,23 доларів США, що еквівалентно 277400,02 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року було скасоване. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення було задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 075п від 28 грудня 2005 року, яка станом на 28 вересня 2014 року складає суму 85186,81 доларів США, що еквівалентно 1099658,90 грн., де: сума кредиту — 44355,43 доларів США, що еквівалентно 572575,06 грн.; відсотки — 20502,07 долари США, що еквівалентно 264656,98 грн.; пеня — 20329,31 доларів США, що еквівалентно 262426,85 грн., — звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 075з від 28 грудня 2005 року, який укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, згідно Закону України «Про виконавчепровадження»,трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60 кв.м., житловою площею 42,3 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, за ціною, не нижчою ринкової вартості квартири, згідно з оцінкою суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, виселивши ОСОБА_1 з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі 5504,50 грн. Рішення суду, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині виселення, не виконувати на період дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-УІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (т.1 а.с.14-21).

15 грудня 2016 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 22099, яким запропоновано стягнути на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 075п від 28 грудня 2005 року, право вимоги за яким 28 листопада 2012 року було відступлено стягувачу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу, якому в свою чергу, право вимоги було відступлено 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу № 15. Боржником за кредитним договором є ОСОБА_1 Стягнення заборгованості проводиться за період з 01 червня 2014 року по 20 жовтня 2016 року. Сума заборгованості складається з: заборгованості за кредитом 1139634,66 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом 986915,34 грн. Загальна сума заборгованості становить 2126550 грн. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису (т.1 а.с.79).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст.1Закону Українивід 02вересня 1993року №3425-XII«Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Пронотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно із ст.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно із п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі — Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст.50Закону «Пронотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону «Пронотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Пронотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17.

Так, у виконавчому написі від 15 грудня 2016 року не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», стягуються за кредитним договором № 075п від 28 грудня 2005 року.

Згідно із копіями документів, які були надані для вчинення вище зазначеного виконавчого напису, наданих приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року, стягувачем разом із заявою про вчинення виконавчого напису було надано оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазанченням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; розрахунок заборгованості за кредитним у валюті договору станом на 20 жовтня 2016 року, письмову вимогу про усунення порушень від 09 листопада 2016 року, фіскальний чек ЧД УДППЗ «Укрпошта» від 15 листопада 2016 року; витяг з додатку № 1 договору факторингу від 28 листопада 2012 року (т.1 а.с.80-251).

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі є безспірними. Розрахунок боргу виконаний працівниками банку щодо наявності грошового зобов’язання позивача за тілом кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафами, який покладений нотаріусом в основу оскаржуваного виконавчого напису не є доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача, а є лише відображенням розрахунку заборгованості здійсненого стягувачем.

Крім того, в оскаржуваному виконавчому написі визначено період заборгованості з 01 червня 2014 року по 20 жовтня 2016 року. В свою чергу ж рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року заборгованість визначена станом на 28 вересня 2014 року. Таким чином, спірним виконавчим написом запропоновано стягнути заборгованість у тому числі за період, за який заборгованість вже була стягнута рішенням суду, що також свідчить про те, що сума боргу, яка зазначена у виконавчому написі не є безспірною.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами. Усе вищевикладене вказує на наявність спору між сторонами, який може бути вирішений лише в судовому порядку.

Ураховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі ст.141 ЦПК України у зв’язку із задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1057,20 грн., з яких 704,80 грн. судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, 352,40 грн. судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 22099, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати із сплати судового збору у сумі 1057,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяФедоріщев С.С.