You are currently viewing Тяжкие телесные что повлекли смерть

Тяжкие телесные что повлекли смерть

О квалификации причинения тяжких телесных повреждений, повлекших смерть потерпевшего.

Правовая позиция

Кассационного уголовного суда в составе Верховного Суда

в соответствии с Постановлением

от 05 июня 2018 года

по делу № 405/3991/16-к

Уголовная юрисдикция

О квалификации причинения тяжких телесных повреждений, повлекших смерть потерпевшего

Фабула дела: приговором суда, оставленным без изменения судом апелляционной инстанции, ОСОБА_2 был осужден по ч. 2 ст. 121 УК Украины к наказанию в виде лишения свободы на срок 8 лет. Суд признал ОСОБА_2 виновным в причинении умышленного тяжкого телесного повреждения, повлекшее смерть потерпевшей ОСОБА_3.

Мотивация кассационной жалобы: отсутствие у ОСОБА_2 умысла на причинение тяжких телесных повреждений потерпевшей или ее смерти. Во время совершения преступления ОСОБА_2 находился в состоянии сильного душевного волнения, вызванного противоправным поведением потерпевшей.

Правовая позиция Верховного Суда: действия лица, которое наносит удар другому лицу с неопределенным умыслом на причинение телесных повреждений, должны квалифицироваться по результатам таких действий, что правильно сделал местный суд, с которым обоснованно согласился апелляционный суд.

При этом судом правильно указано, что любое насилие со стороны потерпевшей ОСОБА_3 в отношении ОСОБА_2, а так же систематическое издевательство, не совершались, события преступления не предшествовали тяжкие оскорбления со стороны потерпевшей, а имела место очередная, предсказуемая для ОСОБА_2 конфликтная ситуация на почве употребления потерпевшим спиртных напитков.

Указанное свидетельствует о том, что ОСОБА_2 в состоянии сильного душевного волнения не находился, зато полностью осознавал смысл своих действий, мог руководить ими и был во вменяемом состоянии. Следовательно, квалификация деяния ОСОБА_2 по ч. 2 ст. 121 УК является правильной.

Выводы: действия лица, которое наносит удар другому лицу с неопределенным умыслом на причинение телесных повреждений, должны квалифицироваться по результатам таких действий.

Категорія справи № 405/3991/16-к: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2018. Оприлюднено: 12.06.2018.

Номер судового провадження: не визначено

Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

Державний герб України

Постанова

Іменем України

05 червня 2018 року

м. Київ

справа № 405/3991/16-к

провадження № 51-2454км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           Маринича В. К.,

суддів                        Григор’євої І. В., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового засідання             Кононської І. Є.,

прокурора                                                   Цигана Ю. В.,

захисника                                                   Ковальової Г.К.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ковальової Г.К. на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від  28  лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016120020003820 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Кіровограда, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від  18  травня 2017 року, ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до  покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_3, вчиненому за  обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_2 23 березня 2016 року о 16 год., знаходячись у  приміщенні будинку АДРЕСА_1, під час сварки з  дружиною ОСОБА_3 умисно, цілеспрямовано наніс останній численні удари руками та ногами в область голови, тулубу та кінцівок, заподіявши їй тілесні ушкодження, що є легкими, середньої тяжкості та тяжкими. Смерть ОСОБА_3 настала від закритої тупої травми черевної порожнини з розривом та забоєм печінки, перебіг якої ускладнився гострою крововтратою. З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 зник.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Ковальова Г.К., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України та  пом’якшити покарання. Аргументуючи заявлену вимогу захисник зазначає про неповноту судового розгляду, відсутність у ОСОБА_2 наміру на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій або її смерті, посилається на те, що під час вчинення злочину ОСОБА_2 перебував у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправною поведінкою потерпілої. На думку захисника суд першої інстанції не мотивував свого рішення щодо невизнання пом’якшуючою обставиною — явку з повинною, а  апеляційний суд не обґрунтував відсутності у ОСОБА_2 стану сильного душевного хвилювання.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Ковальова Г.К. підтримала касаційну скаргу.

Прокурор Циган Ю. В. заперечував проти задоволення поданої касаційної скарги, просив залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і  не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у  вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.

Доводи захисника, що стосуються правильності установлених фактичних обставин кримінального провадження, неповноти судового розгляду, на підставі ст. 433 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зроблено з  дотриманням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об’єктивного з’ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.

Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу, зокрема: показань самого засудженого ОСОБА_2, який не заперечував, що саме він завдав своїй дружині тілесні ушкодження; показань потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 — батьків померлої, які повідомили, що чоловік її бив; показань свідка ОСОБА_6, показань експерта ОСОБА_7,який повідомив, що  коли ОСОБА_2 прийшов додому, побачив дружину в нетверезому стані та  недоглянутих дітей, то він опинився у стресовій ситуації, яка для нього була фрустрацією (ситуацією, що неодноразово повторюється), при цьому зі слів ОСОБА_2 він знав, що були непоодинокі випадки вживання його дружиною алкоголю і він застосовував на такі ситуації послідовні дії: розмови, звинувачення, фізичне насильство, в той час він знаходився в стані емоційної напруги, стресовому стані, що не доходить до глибини афективного спалаху, що є істинним фізіологічним афектом; даними, що містяться в протоколі огляду місця події, протоколі огляду трупа, висновку судово-токсикологічної експертизи, висновку судово-медичної експертизи, висновках судово-психіатричного експерта та комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, зміст яких детально викладено у вироку.

Установлені судами обставини події свідчать про те, що ОСОБА_2 не перебував у стані сильного душевного хвилювання (оскільки події, що мали місце, як про це вказував ОСОБА_2 та експерт ОСОБА_7, неодноразово повторювалися), а тому, хоча дана ситуація і викликала стресовий стан, однак не є станом сильного душевного хвилювання.

Дії особи, яка завдає удару іншій, з невизначеним умислом на заподіяння тілесних ушкоджень мають кваліфікуватися за наслідками таких дій, що правильно зробив місцевий суд, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд.

При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що будь-яке насильство з  боку потерпілої ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_2, а так само систематичне знущання, не вчинялися, події злочину не передували тяжкі образи з боку потерпілої, а мала місце чергова, передбачувана для ОСОБА_2 конфліктна ситуація на грунті вживання потерпілою спиртних напоїв. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 у стані сильного душевного хвилювання не  перебував, натомість повністю усвідомлював зміст своїх дій, міг керувати ними та був у осудному стані.

Отже кваліфікація діяння ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною.

Покарання, призначене засудженому, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, вчиненому та особі винуватого.

Апеляційний суд перевірив вирок місцевого суду за доводами, викладеними в  апеляційних скаргах захисника Ковальової Г.К. (доводи такої скарги захисника аналогічні доводам її касаційної скарги) та прокурора Ремез О. Ю., і з наведенням переконливих аргументів залишив скарги без задоволення, а  вирок місцевого суду — без зміни.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи вищезазначене, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував захисник у касаційній скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3  розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від  28  лютого 2017 року та  ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Ковальової Г.К. — без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич І.В. Григор’єва                                           Н.О. Марчук

Оставить заявку на звонок:

Карта проезда:

Добавить комментарий