Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 127/18094/15-ц

провадження № 61-31670св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», Реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Піпко Андрій Миколайович, на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів:                  Якименко М. М., Ковальчука О. В., Іващука В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі — ПАТ «Універсал Банк»), Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (далі — РС Вінницького МУЮ Вінницької області) про виключення із державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження, відшкодування майнової і моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі — ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», і позивачами було укладено три договори іпотеки в забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами від 11 червня 2007 року.

За умовами цих договорів на забезпечення виконання зазначених кредитних договорів позивачами було передано в заставу квартиру АДРЕСА_1. У подальшому при нотаріальному посвідченні договорів іпотеки приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В. накладено обтяження на вказане майно.

24 жовтня 2014 року боржники за вищевказаними кредитними договорами повністю сплатили отримані раніше кошти за кредитами, що підтверджується відповідними довідками від 14 січня 2015 року.

У зв’язку з цим позивачі у жовтні 2014 року звернулись до Вінницького відділення ПАТ «Універсал Банк» щодо зняття обтяжень з їх квартири.

Тривалий час відповідач ПАТ «Універсал Банк» ігнорував усні вимоги позивачів, тому 12 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з письмовою заявою від 08 травня 2015 року з проханням виконати усі необхідні дії, пов’язані із зняттям всіх обтяжень щодо об’єкта застави та повернути відповідні документи на квартиру.

Позивачі невідкладно бажали зняти обтяження з власної квартири, оскільки щодо неї уклали договір намірів від 12 квітня 2015 року, за яким зобов’язались протягом трьох місяців укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_5 та отримали від неї в забезпечення виконання власних зобов’язань завдаток в розмірі 15 000 грн, про що свідчить її власноручна розписка від 12 квітня 2015 року.

Незважаючи на неодноразові усні та письмові вимоги позивачів ПАТ «Універсал Банк» не подав реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заяву про припинення обтяження квартири з подальшим вилученням відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внаслідок чого позивачі не змогли укласти з ОСОБА_5 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири. Невиконання цього обов’язку відповідачем завдало позивачам збитків, оскільки внаслідок невиконання договору намірів від 12 квітня 2015 року позивачі повернули ОСОБА_5 подвійну суму завдатку в розмірі 30 000 грн.

Таким чином, унаслідок протиправної бездіяльності відповідача ПАТ «Універсал Банк» позивачі зазнали матеріальних збитків у розмірі                        15 000 грн.

Вказували, що внаслідок бездіяльності ПАТ «Універсал Банк» позивачам також заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які вони зазнали у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача щодо них, втрати нормальних життєвих зв’язків, необхідності докласти додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі вказаного ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про всі обтяження квартири АДРЕСА_1, внесені на підставі договорів іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. B. 11 червня 2007 року; стягнути з ПАТ «Універсал Банк» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди солідарно 15 000 грн; стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь кожного з позивачів по 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня                      2015 року (у складі судді Жмудя О. О.) позов ОСОБА_1,                     ОСОБА_2 задоволено.

Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про обтяження квартири АДРЕСА_1, внесені на підставі договорів іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу                  РудикЛ. В. 11 червня 2007 року.

Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1,                        ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди солідарно                 15 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що основні зобов’язання, які виникали з кредитних договорів, виконано в повному обсязі, а іпотечні договори, посвідчені приватним нотаріусом Рудик Л. А. та зареєстровані в реєстрі, на підставі частини п’ятої статті 3, пункту 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є припиненими.

Крім того, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо неподання державному реєстратору заяви про припинення обтяження квартири (іпотечного майна), позивачами не виконані умови попереднього договору про наміри від 12 квітня 2015 року щодо укладення договору купівлі-продажу квартири, чим завдано матеріальних та моральних збитків.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 26 листопада 2015 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня                      2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що долучені до матеріалів справи довідки ПАТ «Універсал Банк» від 14 липня 2015 року про сплату боржниками кредитів не є належним доказом того, що боржниками в повному обсязі виконані умови кредитних договорів до закінчення строку їх дії, а інших доказів на підтвердження заявлених вимог позивачі суду не надали.

Відповідач ПАТ «Універсал Банк» не є стороною у договорі намірів                            від 12 квітня 2015 року, а тому не може нести відповідальність за умови його виконання. При цьому, позивачі всупереч вимогам пункту 3.2.1 під час дії договорів іпотеки від 11 червня 2007 року уклали договір намірів купівлі-продажу квартири без згоди іпотекодержателя — ПАТ «Універсал Банк».

Крім того, ПАТ «Універсал Банк» також не може нести відповідальність перед позивачами за заподіяння шкоди з підстав, передбачених статтею 1167 ЦК України, оскільки останнє не є суб’єктом владних повноважень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала мотивована тим, що апеляційний суд не врахував та не перевірив доводи щодо виконання зобов’язань за кредитними договорами, законності збереження обтяжень майна та невжиття заходів для припинення іпотеки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня                       2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту, оскільки суд, в даному випадку, не є таким органом і не наділений повноваженнями по внесенню відомостей щодо виключення записів про обтяження з Державного реєстру.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової і моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що за невиконання обтяжувачем обов’язку щодо подання заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру останній несе відповідальність, визначену частиною третьою статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», отже відсутні правові підстави для відшкодування шкоди з підстав визначених статтями  1166, 1167 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Піпко А.М., просять скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                      від 28 лютого 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час нового розгляду справи апеляційний суд не врахував висновків і мотивів викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 17 травня 2017 року, а саме те, що з наданих відповідачем довідок вбачається, що основні зобов’язання, які виникли з кредитних договорів, виконано в повному обсязі, тому іпотечний договір в силу дії норм, передбачених статтями 3, 17 Закону України «Про іпотеку» є припиненим.

При цьому, апеляційний суд погодився з тим, що іпотечний договір є припиненим в силу положень закону, проте не погодився з рішенням суду першої інстанції про необхідність виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів про обтяження, що були внесені саме на підставі припиненого договору іпотеки, чим позбавив позивачів судового захисту їх порушених прав.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 11 червня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», і позивачами було укладено три договори іпотеки в забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами № 13/122к-07 від 11 червня 2007 року;  № 13/121к-07 від 11 червня 2007 року; № 13/123к-07 від 11 червня 2007 року. Термін погашення цих кредитів встановлений до 10 червня 2017 року.

За умовами цих договорів на забезпечення виконання зазначених кредитних договорів позивачами було передано в заставу квартиру АДРЕСА_1. У подальшому при нотаріальному посвідченні договорів іпотеки приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В. накладено обтяження на вказане майно.

Згідно з довідками ПАТ «Універсал Банк» від 14 липня 2015 року кредитні кошти за кредитними договорами № 13/122к-07; № 13/121к-07;                                      № 13/123к-07 від 11 червня 2007 року сплачені повністю.

Відповідно до договору намірів від 12 квітня 2015 року продавці:                     ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та покупець ОСОБА_5 уклали договір згідно з яким у строк до 12 липня 2015 року продавці зобов’язуються передати у власність покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а покупець прийняти у власність та оплатити продавцям її вартість. Вартість квартири визначена в розмірі 600 000 грн. До укладення договору купівлі-продажу покупець сплатив продавцям в якості завдатку грошову суму в розмірі 15 000 грн.

12 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулась з письмовим зверненням до ВАТ «Банк Універсальний» з вимогою про зняття всіх обтяжень щодо об’єкта застави та повернення відповідних документів на квартиру, оскільки за кредитними договорами від 11 червня 2007 року зобов’язання виконані.

Установлено, що ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки, обтяження не звернувся.

Відповідно до розписки від 15 липня 2015 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 30 000 грн в якості повернення подвійної суми завдатку згідно з укладеним між ними договором намірів від 12 квітня 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п’ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека — вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п’ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»).

Установлено, що згідно з довідками ПАТ «Універсал Банк» від 14 липня                        2015 року, кредитні кошти за кредитними договорами № 13/122к-07;                              № 13/121к-07;  № 13/123к-07 від 11 червня 2007 року сплачені повністю.

Отже, з наданих відповідачем довідок вбачається, що основні зобов’язання, які виникали з кредитних договорів, виконано позивачами у повному обсязі.

Місцевим судом установлено, що іпотечні договори, посвідчені Рудик Л. В. — приватним нотаріусом та зареєстровані в реєстрі, в силу вказаних положень Закону України «Про іпотеку», є припиненими.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, відповідач вчасно не подав заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки.

Відповідно до частини дев’ятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна  реєстрація   припинення   іпотеки,  обтяження проводиться  на  підставі  заяви  обтяжувача, яку він зобов’язаний подати  протягом  п’яти  робочих  днів  з  дня припинення іпотеки, обтяження  самостійно  або  на  письмову  вимогу боржника чи іншої особи,  права  якої  порушено  через наявність таких реєстраційних записів.

Установлено, що 12 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулась з письмовим зверненням до ВАТ «Банк Універсальний» з вимогою про зняття всіх обтяжень щодо об’єкта застави та повернення відповідних документів на квартиру.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі — в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів про іпотеку, оренду строком більше одного року, інших визначених законом документів щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових  прав  на  нерухоме  майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п’яти днів зобов’язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов’язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про іпотеку»  відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною п’ятою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому позов про виключення з Державного реєстру запису про обтяження нерухомого майна, внесеного на підставі договору іпотеки, має розглядатися як спір, що пов’язаний з порушенням цивільних прав позивача на це майно іншою особою (банк, кредитор, іпотекодержатель тощо). Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої (якою) оспорюється та/або щодо якої здійснено аналогічний запис у відповідному реєстрі. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, місцевий суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів про обтяження квартири АДРЕСА_1, внесених на підставі договорів іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В. 11 червня 2007 року.

Отже, висновки апеляційного суду, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту порушеного права, заявляючи вимоги позову про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про обтяження спірної квартири, є помилковими.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для виключення             з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів про обтяження квартири АДРЕСА_1, внесені на підставі договорів іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В.                          11 червня 2007 року. Отже рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду в цій частині — скасувати.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, провадження у справі в цій частині закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) з підстав ліквідації цієї юридичної особи.

Вказана ухвала апеляційного суду про закриття провадження в частині набрала законної сили, до суду касаційної інстанції не оскаржена, а тому в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині (вимог до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області) Верховним Судом не переглядається.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач повинен був подати реєстратору заяву про припинення обтяжень, як іпотекодержатель, у зв’язку з припиненням договору іпотеки, проте вищевказаних дій не вчинив. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь кожного з позивачів в розмірі по 5000 грн є доведеними.

Висновок апеляційного суду про те, що норма статті 1167 ЦК України не застосовується для договірних правовідносин, що склалися між сторонами у справі є не обґрунтованим, оскільки договірні правовідносини між сторонами припинено. Відмовляючи в задоволенні вказаних вимог і скасовуючи рішення місцевого суду в цій частині, апеляційний суд не врахував, що бездіяльність ПАТ «Універсал Банк» порушує законне право власності та суперечить інтересам позивачів.

Відповідно до статті 16 ЦК України право на відшкодування моральної шкоди належить до універсальних способів захисту цивільних прав.

Отже, суд першої інстанції керуючись нормою статті 23 ЦК України, зокрема на застосування якої також вказували і позивачі у позові, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд правильно виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з банку на користь позивачів матеріальної шкоди у розмірі 15000 грн, оскільки укладений між ними та ОСОБА_5 договір намірів від 12 квітня 2015 року не є належним доказом щодо підтвердження підстав понесених ними матеріальних збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

Отже, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення збитків, хоча і зроблено із неправильним застосуванням норм матеріального права, проте є правильним по суті вирішенням вказаних вимог. За таких обставин, рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення 15000 грн майнової шкоди необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до                   ПАТ «Універсал Банк» про виключення із державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження та відшкодування моральної шкоди ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, а тому вказане рішення в цій частині на підставі                     статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду в указаній частині — скасувати.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу — без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Піпко Андрій Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження, відшкодування моральної шкоди скасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від                     09 жовтня 2015 року в цій частині залишити в силі.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про відшкодування майнової шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська