Последствия несоблюдения требований к исполнительным документам

Відсутність у виконавчому листі окремих персональних даних не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов’язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.

Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. Саме тому судова практика складається таким чином, щоб судове рішення було виконано якомога швидше.

Постанова Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17ц – http://reyestr.court.gov.ua/Review/76103235.

Постанова Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц –http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78979800.

 5/5

Категорія справи № 471/283/17-ц: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2018. Оприлюднено: 29.08.2018.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 471/283/17-ц

провадження № 61-331св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник — публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

суб’єкт оскарження — державний виконавець Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі — ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду зі скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі — Братський ВДВС).

На обґрунтування скарг зазначало, що 06 липня 2017 року Братським районним судом Миколаївської області ухвалено заочне рішення у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, яким з відповідача стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 13 157,29 грн та 1 600,00 грн судового збору. На виконання зазначеного заочного рішення ПАТ «Державний ощадний банк України» отримало два виконавчих листи та пред’явило їх для виконання до Братського ВДВС.

14 вересня 2017 року на адресу стягувача надійшли повідомлення старшого державного виконавця Братського ВДВС Миколаївської області від 05 вересня 2017 року про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, через відсутність у виконавчих листах відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортних даних боржника.

Вважаючи такі дії державного виконавця незаконними, ПАТ «Державний ощадний банк України» у своїх скаргах просило: визнати неправомірними повідомлення старшого державного виконавця від 05 вересня 2017 року про повернення без прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Братським районним судом Миколаївської області 08 серпня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 157,29 грн та судового збору в розмірі 1 600,00 грн; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця; зобов’язати начальника Братського ВДВС ГТУЮ скасувати повідомлення від 05 вересня 2017 року про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року обидві скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» об’єднано в одне провадження .

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року скарги частково задоволено. Визнано неправомірними та скасовано повідомлення державного виконавця Братського ВДВС Миколаївської області від 05 вересня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчих листів Братського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року у справі № 471/283/17-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» витрат, понесених при сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн та стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2008 року у розмірі 12 434,25 грн № 699.

Частково задовольняючи скарги ПАТ «Державний ощадний банк України», суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у виконавчих документах відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, не є перешкодою у відкритті виконавчого провадження, оскільки державний виконавець безпосередньою має право одержати таку інформацію від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні скарг ПАТ «Державний ощадний банк України» на бездіяльність державного виконавця Братського ВДВС відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що дії державного виконавця відповідали вимогам закону, а тому підстави для задоволення скарг відсутні. Зокрема виконавчий документ, який не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до пункту 6 частини четвертої цього Закону повертається стягувачу.

У січні 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України та частини першої статті 302 ЦК України позбавлений можливості самостійно отримати інформацію щодо дати народження та/або індивідуального податкового номеру боржника, натомість державний виконавець має право на безпосередній доступ до такої інформації.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд дійшов помилкових висновків щодо відмови у задоволенні скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» на бездіяльність державного виконавця Братського ВДВС з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 05 вересня 2017 року до Братського ВДВС Миколаївської області надійшли на виконання виконавчі листи № 471/283/17, видані Братським районним судом Миколаївської області 08 серпня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 699 у розмірі 13 157,29 грн та судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

В цей же день Братським ВДВС Миколаївської області винесено повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчих документах відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків, дата народження боржника та його паспортні дані (а. с. 87, 100).

За змістом частини п’ятої статті 26 цього Закону України виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб — платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред’явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув, не врахував, що відсутність у виконавчому документі будь якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження, паспортних даних не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до вимог статті 388 ЦК України, та помилково було скасоване рішенням апеляційного суду.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

Керуючись статтями 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року скасувати.

Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило

 5/5

Категорія справи № 469/1357/16-ц: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Оприлюднено: 03.01.2019.

Номер судового провадження: 61-32698ск18

Державний герб України

Постанова

Іменем України

27 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 469/1357/16-ц

провадження № 61-32698 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

УсикаГ. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

заявник — перший заступник прокурора Миколаївської області,

суб’єкт оскарження — заступник начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко Світлана Валеріївна,

заінтересована особа — ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко Світлана Валеріївна на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня

2017 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю.,

Лактінової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко С. В., у якій просив визнати неправомірним повідомлення заступника начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко С. В. від 28 березня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Березанського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2017 року

№ 469/1358/16-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь прокуратури Миколаївської області судового збору в розмірі 2 411, 50 грн.

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2017 року позов першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі 2 411, 50 грн, на виконання якого 23 січня 2017 року видано виконавчий лист.

02 лютого 2017 року до Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області направлено заяву про відкриття виконавчого листа, однак заступник начальника вказаного відділу прийняв рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» з тих підстав, що в ньому не зазначено дату народження боржника.

Посилаючись на те, що державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати необхідну інформацію, однак неналежно скористався наданими йому правами, необхідними для своєчасного і повного виконання судового рішення, просив задовольнити скаргу.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є відсутність у ньому інформації щодо дати народження боржника.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено частково, ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу.

Визнано неправомірним та скасовано повідомлення заступника начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

Андрієнко С. В. від 28 березня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Березанського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_5 судового збору.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відсутність у виконавчих документах відомостей про дату народження боржника не є перешкодою у відкритті виконавчого провадження, оскільки державний виконавець має право одержати таку інформацію від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у серпні 2017 року, заступник начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

Андрієнко С. В. просила скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановлених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невідповідності яким державний виконавець повертає документ стягувачу без виконання. Стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду для приведення виконавчого документа відповідно до вимог закону, однак такі дії перший заступник прокурора Миколаївської області не вчиняв. Посилання апеляційного суду на можливість вчинення державним виконавцем дій з метою отримання необхідної інформації, зокрема з’ясувати дату народження боржника є безпідставними, оскільки для направлення запиту на одержання інформації державний виконавець повинен зазначити дату відкриття виконавчого провадження та його номер, а отже право на отримання такої інформації виникає лише після відкриття виконавчого провадження.

У листопаді 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від першого заступника прокурора Миколаївської області надійшов відзив (заперечення) на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу — без змін.

Відзив мотивовано тим, що відсутність у виконавчому листі дати народження боржника не є безумовною підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, оскільки пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю при здійснені виконавчого провадження надано право одержувати необхідну інформацію для проведення виконавчих дій. Вимогами зазначеної статті встановлено обов’язок державного виконавця вживати заходів для своєчасного примусового виконання рішень.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що 02 лютого 2017 року прокуратура Миколаївської області направила до Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областівиконавчий лист, виданий Березанським районним судом Миколаївської області 23 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі 2 411, 50 грн.

8 березня 2017 року заступник начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прокуратура Миколаївської області Андрієнко С. В. виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі відсутня дата народження боржника.

За змістом частини п’ятої статті 26 цього Закону Українивиконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 387 ЦПК України2004 року у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб — платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред’явлення рішення до виконання.

Разом з тим, за змістом частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Таким чином відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до не згоди з оскаржуваним судовим рішенням та власного тлумачення заявником норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника начальника Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко Світлани Валеріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник

 5/5