Категорія справи № 2-5429/10: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2019. Оприлюднено: 04.02.2019.

Номер судового провадження: 61-34270ск18

Державний герб України

Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-5429/10

провадження № 61-34270св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С.,       Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач — Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 липня 2017 року в складі судді Гринчук Р. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі — ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2008 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого                            є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_4 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 25 707 дол. США                     зі сплатою 13,8 % річних з кінцевим строком повернення до 03 серпня           2018 року. Кредитні зобов’язання були забезпечені порукою ОСОБА_5 Також в іпотеку банку була передана земельна ділянка АДРЕСА_1. Оскільки позичальник належним чином не виконав кредитні зобов’язання, то станом на 13 квітня 2010 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 26 443,57 дол. США та 7 234,03 грн.

На підставі викладеного ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути солідарно                 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором             у розмірі 26 443,57 дол. США та 7 234,03 грн; стягнути з ОСОБА_4                   9 215 грн штрафу за невиконання умов договору іпотеки; в рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                    від 20 жовтня 2010 року (в складі судді Вітюка В. Ж.) позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет застави — земельну ділянку площею 0,09 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності, на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 серпня 2008 року в розмірі 26 443,57 дол. США та 4 851,89 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту — 2 980,86 дол. США, строкова заборгованість по кредиту — 21 422,40 дол. США, прострочена заборгованість по процентах — 2 040,31 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту — 4 851,89 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь             ПАТ АБ «Укргазбанк» 9 215 грн штрафу за невиконання умов договору іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь           ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати у розмірі 1 820 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, тому банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 05 серпня                    2008 року у розмірі 26 443,57 дол. США та 4 851,89 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту — 2 980,86 дол. США, строкова заборгованість по кредиту — 21 422,40 дол. США, прострочена заборгованість по процентах — 2 040,31 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту — 4 851,89 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не вирішена позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діяв через представника           ОСОБА_6, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2010 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржником не виконано вимоги ухвали, якою апеляційну скаргу залишено без руху, судовий збір у визначеному законом порядку не сплачено, тому відповідно до положень частини другої статті 121, частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) вона підлягає поверненню заявнику.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити на розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 сплатив судовий збір через Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», проте гроші були зараховані до державного бюджету із запізненням з вини останнього.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

05 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено, що, не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником не сплачено судовий збір за її подання.

Копію ухвали апеляційного суду ОСОБА_4 отримав 15 червня 2017 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником позивачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано службовий чек від 16 червня 2017 року на суму                  2 002 грн, проте вказаний документ не визнано судом належним та допустимим доказом сплати судового збору з огляду на наступне.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов’язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час — час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Скаржником та її представником не подано квитанцію або інший документ про сплату судового збору, який оформлено відповідно до вимог вищезазначеної інструкції.

Також вказаний службовий чек не містить відомостей про те, за яку саме скаргу сплачується судовий збір.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв’язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені ЦПК України, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

За даними Управління Державної казначейської служби України зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України також не підтвердилось.

Таким чином, подана представником відповідача заява про усунення недоліків без підтвердження сплати судового збору не свідчить про виконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина друга статті 121 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діяв через представника           ОСОБА_6, необхідно визнати неподаною та повернути, оскільки скаржником не подано належних та допустимих доказів сплати судового збору, а за даними Управління Державної казначейської служби України зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (на рахунок № 31211206780002) також не підтвердилось.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що кошти до Державного бюджету України не зараховані з вини Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду — без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                 І. М. Фаловська

В.С. Висоцька

В.В. Пророк