Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-2913цс15, щодо

застосування загального строку позовної давності до спорів, що випливають із найму жилого приміщення.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що позов про виселення із службового житла може бути пред’явлений протягом усього часу продовження відповідного правопорушення і на нього позовна давність не поширюється.

Постанова 4 липня 2018 року Справа № 653/1096/16-ц Провадження № 14-181 цс 18 Велика Палата Верховного Суду

51. Велика Палата Верховного Суду вважає, що навіть якщо власник службового житла не висловив вимогу звільнити це житло, проживання у ньому після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин. Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа.

52. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред’явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

53. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відступає відвисновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-2913 цс 15.