Постанова від 07 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
«…якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства»
Постанова від 08 травня 2019 року у справі № 683/886/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого — Луспеника Д. Д., суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.
«…вклади, внесені під час перебування у шлюбі одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільне майно трансформується в інший об’єкт — право вимоги на виплату частини вартості частки учасника у статутному капіталі товариства»
Категорія справи № 490/1408/15-ц: не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2019. Оприлюднено: 13.05.2019.
Номер судового провадження: 61-30034ск18
Державний герб України
Постанова
Іменем України
07 травня 2019 року
м. Київ
справа № 490/1408/15-ц
провадження № 61-30034св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач — ОСОБА_1 ,
відповідач — ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціоналіст»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що за час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 та створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» (далі — ТОВ «Трейдавтотранс») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціоналіст» (далі — ТОВ «Інтернаціоналіст»).
Посилаючись на те, що вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_1 просила суд поділити спірне майно й визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , залишити у власності відповідача ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст», а також стягнути на її користь грошову компенсацію різниці між ідеальною та реально виділеною часткою у спільному майні в розмірі 53 040 грн.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 у червні 2015 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просив поділити спірну квартиру пропорційно до участі сторін у витратах на її придбання, а саме: визнати за ним право власності на 69,15 % частки квартири, а за ОСОБА_1 — 30,85 % частки квартири.
Позов мотивовано тим, що вказану квартиру ними було придбано в період шлюбу за кредитні кошти, які спільно були погашені лише на суму 8 951 доларів США, а 21 048 доларів США ним було сплачено самостійно після розірвання шлюбу.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 250 грн компенсації за її частку в спільних коштах, переданих до статутного капіталу ТОВ «Трейдавтотранс».
Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти первісних вимог ОСОБА_1 та зустрічних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року в частині відмови в стягненні компенсації частки внеску до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст» скасовано й стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн компенсації її частки у внеску до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст».
В іншій частині вказане рішення районного суду та додаткове рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2015 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації частки внеску до статутних фондів ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст» скасовано, а справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2015 року залишено без змін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації внесків до статутних фондів відмовлено.
Рішення суду мотивоване безпідставністю позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки право на компенсацію частки внеску до статутного фонду товариства позивач має тоді, коли такий внесок був здійснений відповідачем всупереч вимогам статті 65 СК України, тобто без згоди іншого з подружжя. Якщо ж внесок до статутного фонду товариства здійснено відповідно до вимог статті 65 СК України, то у позивача виникає право на виплати йому частини одержаних доходів від діяльності товариства. Водночас будь-яких доказів того, що кошти, внесені до статутних капіталів товариств, були використані відповідачем всупереч інтересам сім`ї, позивачем суду не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 250 грн грошової компенсації половини вартості внеску ОСОБА_2 до статутних фондів ТОВ «Інтернаціоналіст» та ТОВ «Трейдавтотранс».
Вирішено питання розподілу судового збору.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки на час створення ТОВ «Інтернаціоналіст» та ТОВ «Трейдавтотранс» сторони перебували в зареєстрованому шлюбі й відповідач вніс до їх статутних фондів 100 000 грн та 18 500 грн відповідно, які є спільним сумісним майном подружжя, то враховуючи вимоги статті 60 СК України, на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частини таких внесків у загальному розмірі 59 250 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при новому розгляді справи апеляційний суд у порушення вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України не врахував висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у його ухвалі від 13 липня 2016 року. Апеляційний суд залишив поза увагою необхідність встановлення факту про те, чи в інтересах сім`ї другий з подружжя, який є учасником господарського товариства, вніс до його статутного капіталу спільні кошти подружжя. При цьому посилання апеляційного на правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-38цс15 та рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 не узгоджуються з правовідносинами сторін у цій справі.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що з 12 липня 1991 року до 10 червня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Під час перебування у шлюбі у 2002 році ОСОБА_2 за рахунок спільних коштів подружжя зробив внесок у розмірі 100 000 грн до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст» та став його учасником, а у 2003 році зробив внесок у розмірі 18 500 грн до статутного фонду ТОВ «Трейдавтотранс» та став його учасником.
Згідно з протоколом зборів ТОВ «Інтернаціоналіст» від 13 травня 2005 року № 3 до складу учасників товариства введено ОСОБА_5 та змінено статутний фонд до 225 грн за рахунок грошових та майнових внесків учасників. Відповідно до розподілу часток товариства, 97,33 % належить ОСОБА_2 , що дорівнює 219 грн, а ОСОБА_5 . — 2,67 %, що дорівнює 6 грн. (т. 2 а. с. 22).
05 серпня 2010 року розмір внеску до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст» ОСОБА_2 . склав 300 000 грн. (т. 2 а. с. 68-71).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.
Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт — право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.
Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.
Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року).
У цій справі ОСОБА_1 порушує питання про поділ майна подружжя з проведенням відповідної компенсації за частину внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст» грошових коштів, набутих сторонами під час перебування у шлюбі. При цьому порядок внесення грошових коштів до товариств та питання правового режиму їх власності сторонами не оспорюються.
З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 має право вимоги щодо виплати половини суми грошових коштів, внесеної ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст».
Вирішуючи вказаний спір, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, встановив дійсні правовідносини сторін справи та правильно застосував норми матеріального права, які їх регулюють.
Висновок апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації половини вартості його внеску до статуних фондів ТОВ «Інтернаціоналіст» та ТОВ «Трейдавтотранс» є таким, що відповідає вимогам закону.
Доводи касаційної скарги про нез`ясування судом обставин внесення коштів до статуних капіталів господарських товариств не є обґрунтованими з огляду на таке.
У сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому вона стосується всього обсягу майнових прав подружжя, реалізовуючи які, вважається, що кожен із подружжя діє за згодою другого та виключно в інтересах сім`ї. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України 2004 року), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).
Таким чином, у справі про поділ майна подружжя обов`язок доказування обставин щодо відчуження майна, яке перебувало у спільній сумісній власності, не в інтересах сім`ї, для спростування доводів позивачки, покладається на відповідача.
Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з мотивами оскаржуваних судових рішень виключно з формальних міркувань, правового значення для вирішення цього спору не мають та додаткового правового аналізу не потребують.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Категорія справи № 683/886/16-ц: не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2019. Оприлюднено: 16.05.2019.
Номер судового провадження: 61-45908ск18
Державний герб України
Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 683/886/16-ц
провадження № 61-45908св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер ВМС», товариство з обмеженою відповідальністю «Платон СВ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О., від 13 вересня 2018 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М., від 15 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер ВМС» (далі — ТОВ «Лідер ВМС»), товариства з обмеженою відповідальністю «Платон СВ» (далі — ТОВ «Платон СВ») про поділ майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона з 14 лютого 2005 року перебуває у шлюбі з відповідачем. В період шлюбу вони придбали у власність наступне майно: нежитлову будівлю кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2» з більярдним залом, вартість якого складає 553 426, 00 грн, та земельну ділянку площею 0,0302 га, вартістю 60 000 грн, що розташовані по АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 44,6 кв. м, вартість якої становить 550 000, 00 грн; корпоративні права у вигляді спільного внеску у розмірі 390 695, 68 грн до статутного фонду ТОВ «Лідер ВМС» та спільного внеску у розмірі 552 000 грн до статутного фонду ТОВ «Платон СВ». Також вони придбали два автомобіля: «Mazda 6», 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 200 000, 00 грн, та автомобіль «Volkswagen Touareg Life 3», 2012 року випуску, вартістю 541 945 грн. Зазначала, що в добровільному порядку не має можливості поділити майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, що стало підставою звернення до суду із цим позовом.
Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила розділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», загальною площею 297 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача 1/2 частину внеску до статутного фонду ТОВ «Лідер ВМС», що становить 1 120 000, 00 грн; стягнути з відповідача 1/2 частину внеску до статутного фонду ТОВ «Платон СВ», що становить 552 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, у складі судді Завадської О. П., від 18 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі кафе-бару з більярдним залом по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі кафе-бару з більярдним залом по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 560 тис. грн в якості компенсації вартості 1/2 частки у статутному фонді ТОВ «Лідер ВМС». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 276 тис. грн в якості компенсації вартості 1/2 частки в статутному фонді ТОВ «Платон СВ». Скасовано арешт на автомобіль марки «Mazda 6», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 , накладений ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області 05 серпня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоспірне майно та кошти, внесені до статутного фонду товариства, є об’єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а тому майно підлягає поділу, а частки сторін є рівними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Хмельницької областівід 13 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , подані представниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , задоволено частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2018 року скасовано в частині стягнення частки у статутному фонді товариств та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості частки у статутному фонді товариств. В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації вартості частки в статутному фонді товариств, оскільки вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, а в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази набуття відповідачем корпоративних прав всупереч інтересам сім’ї.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року стягнутоз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 305, 13 грн судових витрат.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до положень частини десятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 10 305, 13 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, враховуючи 9,20 грн судових витрат, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_2
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати постанову Апеляційного суду Хмельницької областівід 13 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення частки у статутному капіталі товариства та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, а також скасувати додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права які підлягали застосуванню, зокрема положення статей 116, 147 ЦК України. Не враховано, що вона має право на компенсацію частини коштів, внесених в якості вкладу до статутного капіталу господарських товариств. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що позовні вимоги щодо стягнення коштів були пред’явленні саме до ОСОБА_2 , який вніс спільні кошти подружжя до статутних капіталів товариств: ТОВ «Лідер ВМС» та ТОВ «Платон СВ».
Ухвалюючи додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд неправильно стягнув судовий збір із позивача за подання апеляційної скарги у розмірі 10 305, 13 грн, оскільки розмір судового збору за подання апеляційної скарги, із урахуванням положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» та виходячи із розміру заявлених позовних вимог, складає 6 201, 00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року .
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Лідер ВМС», ТОВ «Платон СВ» про поділ майна подружжя призначено до судового розгляду.
Відзивів на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 14 лютого 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2016 року.
В період шлюбу сторонами за рахунок спільних коштів набуто у власність наступне майно:
— нежитлова будівля кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2» з більярдним залом по АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 14 квітня 2010 року на підставі рішення за № 129 від 25 березня 2010 року;
— земельна ділянка площею 0,0302 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 550 від 27 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П., серія ВМС № 686057, Старокостянтинівською міською радою 13 вересня 2010 року (правовстановлюючі документи видані на ім’я відповідача ОСОБА_2 );
— внесок до статутного капіталу ТОВ «Лідер ВМС», м. Вишгород Київської області: згідно витягу із статуту ТОВ «Лідер ВМС» розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду складав 1 120 000, 00 грн. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2016 року розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду складав 390 695, 68 грн;
— внесок до статутного капіталу ТОВ «Платон СВ», м. Київ: згідно витягу із статуту товариства розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду складав 552 000, 00 грн. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2016 року розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду складав 552 000, 00 грн, розмір статутного капіталу становить 1 380 000 грн.
У відповідності до довідки, виданої 22 серпня 2017 року за № 254 Старокостянтинівським відділенням Красилівської ОДПІ, ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець перебувала на обліку в Старокостянтинівському відділенні Красилівської ОДПІ як суб’єкт підприємницької діяльності з 03 березня 2005 року по 22 червня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої та п’ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.
За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення половини вартості частки у статутному капіталі господарських товариств та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 , апеляційний суд не врахував, що вклади, внесені під час перебування у шлюбі одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільне майно трансформується в інший об’єкт — право вимоги на виплату частини вартості частки учасника у статутному капіталі товариства.
Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував зазначені норми матеріального права, не встановив вартості часток ОСОБА_2 у ТОВ «Лідер ВМС» і ТОВ «Платон СВ» на час вирішення питання про їх поділ.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.
Стягуючи із ОСОБА_3 на корись ОСОБА_2 10 314, 33 грн судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд не застосував принцип пропорційності, не врахував межі оскарження рішення районного суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
З урахуванням вищевказаних порушень, допущених судом апеляційної інстанції, оскаржені постанова від 13 вересня 2018 року та додаткова постанова від 15 листопада 2018 року не можуть вважатись законними і обґрунтованими.
У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням наведеного, оскаржені постанови апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об’єктивно дослідити докази у справі в межах заявлених позовних вимог, виходячи із положень статті 60 СК України та Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
Згідно з положеннями статті 141, підпунктом «в» частини першої статті 416 ЦПК України Верховний Суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, які відшкодовуються стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 6 890, 00 грн (13 780 грн (сплачений судовий збір) : 2 = 6 890,00 грн).
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Хмельницької областівід 13 вересня 2018 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6 890 (шість тисяч вісімсот дев’яносто) грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Д. Д. Луспеник
Судді
О. В. Білоконь Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Оставить заявку на звонок:
Карта проезда:
