Консультации по телефону: +38 (068) 765-11-65
ДТП с велосипедистом судебная практика

ДТП с велосипедистом судебная практика

В ситуации, которая возникла в этом деле, велосипед не считается источником повышенной опасности, поскольку данное транспортное средство не имел двигателя, а двигался результате действия мускульной силы человека, которая находилась на нем. Следовательно, его эксплуатация была полностью контролируемой, зато признакам источника повышенной опасности является невозможность полного контроля со стороны человека, наличие вредных свойств, велика вероятность нанесения вреда тому подобное. Таким образом, столкновение автомобиля с велосипедом в данной конкретной ситуации не может быть квалифицировано как взаимодействие нескольких источников повышенной опасности.

Cпоры с налоговой

Правовая позиция Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда в соответствии с Постановлением от 10 января 2019 года по делу № 350/1425/17

Гражданская юрисдикция

По квалификации ДТП с участием велосипедиста как взаимодействия нескольких источников повышенной опасности

Фабула дела: ОСОБА_8, управляя автомобилем, совершил наезд на велосипедиста — ОСОБА_9, в результате ДТП последний от полученных травм скончался на месте происшествия. ОСОБА_4 — жена погибшего, ОСОБА_5, ОСОБА_6 — дети погибшего обратились в суд с иском к ОСОБА_8 о возмещении морального вреда, причиненного источником повышенной опасности.

Решением суда первой инстанции, оставленным без изменения судом апелляционной инстанции, иск удовлетворен частично. Поскольку ДТП произошло вследствие неосторожности потерпевшего, а ответчиком Правил дорожного движения нарушено не было и он не имел возможности избежать столкновения, суд уменьшил размер возмещения причиненного истцам смертью ОСОБА_9 морального вреда.

Мотивация кассационной жалобы: суды не дали надлежащей оценки тому, что ОСОБА_8 не виноват в смерти ОСОБА_9, а ДТП произошло исключительно по вине последнего. А также, при определении размера морального вреда, суды не дали надлежащей правовой оценки отношениям истцов с умершим.

Правовая позиция Верховного Суда: вред, причиненный источником повышенной опасности, возмещается лицом, которая на соответствующей правовом основании (право собственности, другое вещное право, договор подряда, аренды и тому подобное) владеет транспортным средством, механизмом, другим объектом, использование, хранение или содержание которого создает повышенную опасность. Лицо, которое осуществляет деятельность, что является источником повышенной опасности, отвечает за причиненный вред, если оно не докажет, что вред был причинен вследствие непреодолимой силы или умысла потерпевшего.

Моральный вред в результате гибели потерпевшего подлежит возмещению владельцем источника повышенной опасности, если он в судебном заседании не доказал, что вред был причинен вследствие непреодолимой силы или умысла потерпевшего.

Неосторожность потерпевшего, как причина дорожно-транспортного происшествия, а также отсутствие у владельца источника повышенной опасности возможности избежать столкновения, несмотря на соблюдение им Правил дорожного движения, утвержденных постановлением Кабинета Министров Украины от 10.10.2001. № 1306, могут быть учтены судом при определении размера возмещения морального вреда, причиненного смертью потерпевшего.

Выводы: в ситуации, которая возникла в этом деле, велосипед не считается источником повышенной опасности, поскольку данное транспортное средство не имел двигателя, а двигался результате действия мускульной силы человека, которая находилась на нем. Следовательно, его эксплуатация была полностью контролируемой, зато признакам источника повышенной опасности является невозможность полного контроля со стороны человека, наличие вредных свойств, велика вероятность нанесения вреда тому подобное. Таким образом, столкновение автомобиля с велосипедом в данной конкретной ситуации не может быть квалифицировано как взаимодействие нескольких источников повышенной опасности.

Cпоры с налоговой

Категорія справи № 350/1425/17: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.01.2019. Оприлюднено: 15.01.2019.

Номер судового провадження: 61-38123ск18

Державний герб України

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 350/1425/17

провадження № 61-38123св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник позивачів — ОСОБА_7,

відповідач — ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області                 від 22 листопада 2017 року у складі судді Калиній Г. В. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2018 року           у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2016 року ОСОБА_8, керуючи автомобілем «Volkswagen Т-4», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись ділянкою автодороги по вул. Грушевського у с. Нижній Струтин, Рожнятівського району Івано-Франківської області, вчинив наїзд на велосипедиста — ОСОБА_9 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП) останній від отриманих травм помер на місці події.

Вказували, що ОСОБА_4 була дружиною загиблого, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 — його дітьми.

Зазначали, що діями відповідача їм заподіяно моральну шкоду, оскільки втрата рідної людини, чоловіка та батька, негативно вплинула на їх психологічний стан, призвела до погіршення життєвої ситуації у родині.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили суд стягнути з ОСОБА_8 на їх користь по 150 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області                 від 22 листопада 2017 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_9 підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останній у судовому засіданні не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, оскільки ДТП сталася внаслідок необережності потерпілого, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було та він не мав можливості уникнути зіткнення, суд зменшив розмір відшкодування завданої позивачам смертю ОСОБА_9 моральної шкоди.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 — ОСОБА_7, та ОСОБА_8 залишено без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року — без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи та ухвалив законне, обґрунтоване й справедливе рішення.

Апеляційний суд вказав, що районний суд дійшов вірного висновку, що відповідач, будучи власником джерела підвищеної небезпеки, зобов’язаний відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю чоловіка та батька, незалежно від своєї вини. При цьому суд врахував необережні дії ОСОБА_9 і застосував вимоги виваженості, розумності та справедливості.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,            ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення, зменшивши суму стягуваної моральної шкоди.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки тому, що він не винен у смерті ОСОБА_9, а ДТП сталася виключно з вини останнього.

Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, суди не виходили із засад розумності, виваженості та справедливості, оскільки не надали належної правової оцінки стосункам позивачів з померлим.

Судами не враховано, що ОСОБА_9 також здійснював діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, а саме керував велосипедом, тому потрібно було застосовувати норму статті 1188 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 — ОСОБА_7, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_8, в якому вказує, що доводи останнього є безпідставними, оскільки шкода була завдана джерелом підвищеної небезпеки, а у такому разі вона відшкодовується незалежно від вини потерпілого. Вказує на помилковість тверджень ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_9 також здійснював діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки велосипед у цій конкретній ситуації, яка сталася, не відноситься до таких.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Згідно з частинами першою, другою та п’ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Встановивши, що ОСОБА_4 була дружиною загиблого ОСОБА_9,                   а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 — його дітьми, суд першої інстанції,                     з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_9 підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останній у судовому засіданні не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, оскільки ДТП сталася внаслідок необережності потерпілого, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було та він не мав можливості уникнути зіткнення, суд зменшив розмір відшкодування завданої позивачам моральної шкоди смертю ОСОБА_9, вірно вказавши, щовідповідач, будучи власником джерела підвищеної небезпеки, зобов’язаний відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю чоловіка та батька, незалежно від своєї вини.

Доводи касаційної скарги відповідача про те, що суди не надали належної оцінки тому, що він не винен у смерті ОСОБА_9, а ДТП сталася виключно з вини останнього, є безпідставними, оскільки суди встановили вказані обставини та правильно застосували норми статей 1167, 1187 ЦК України, відповідно до яких особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а моральна шкода відшкодовується особі, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. При цьому умисел потерпілого не доведено.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_9 також здійснював діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, а саме керував велосипедом, тому судам потрібно було застосовувати норму статті 1188 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, оскільки велосипед у ситуації, яка виникла у цій справі, не вважається джерелом підвищеної небезпеки, так як цей транспортний засіб не мав двигуна, а рухався внаслідок дії мускульної сили людини, яка знаходиться на ньому. Отже, його експлуатація є повністю контрольованою, а ознаками джерела підвищеної небезпеки є неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди тощо.

Отже, зіткнення автомобіля з велосипедом у цій конкретній ситуації не може бути кваліфіковано як взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, зокрема й щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачам, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Зокрема, судами була врахована поведінка потерпілого під час ДТП та з урахуванням неї зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад виваженості, розумності й справедливості, беручи до уваги, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                           Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк

Cпоры с налоговой

Оставить заявку на звонок:

Карта проезда:

Добавить комментарий

Закрыть меню